Наша улісівська хитромудрість виглядала дуже просто. Ми брали великі цвяхи і клали їх на рейки, розповідає Прохасько

“Відкриття зробив студент, який із молодечою зухвалістю пішов проти наукового істеблішменту та переміг”, – пише Максим Карпаш

“Коли ще у 2014 році, після окупації та анексії Криму, в Україні говорили, що від результатів російсько-української конфронтації буде залежати вигляд майбутнього, багато хто на Заході ставився до таких думок із очевидним скепсисом”

“У моєму випадку лата означала не тільки елемент зв’язування кроков. Латою називали кожен грубий патик, який горизонтально з’єднував щось із чимось”, – пише Тарас Прохасько

“У Європі цей досвід загалом був успішним. У Франції навіть не побоялись об’єднати Сорбонну та Університет Парі-Сюд”, – пише Максим Карпаш

“Але я знав своєї. Попросту знав інший Сопот. До того ж мене – правнука одного з Моршина, а іншого з Трускавця – завжди манила провінційна курортність”,- пише Тарас Прохасько

“Але якби мене хтось запитав про номінації до цієї «антипремії», то список можна було б дати цілком конкретний”, – пише Максим Карпаш

“Якби моя воля, то надав би статус індіянів тим верховинцям, які там щось роблять. Які тримають ще трохи ту землю – полонини, царинки і кавалки дідівського лісу. Бо вони справді не знають, за що терплять”

Іншим приводом для оптимізму можуть стати нові відкриття учених у галузі змін клімату. Так, американські біологи довели, що певні види грибів можуть уловлювати до 36% парникових газів…

Після колідóваня на Видорші коло церкви й на ріці йорданскій йдуть колідники кожен у своїй таборі на свій ґрунь на розплєс, пише Люба-Параскевія Стринадюк

“Тому краще не уявляти себе єдиним пупом світу (хоч так і є), а попросту максимально реалізувати себе у всілякий спосіб. Тобто вижити, не збочинити. Бути самодостатніми без хуцби…”

У підсумку маємо ситуацію, коли за останні 30 років людство вивільнило в атмосферу майже стільки ж СО2, скільки за все минуле століття

«Квартал» продовжує сміятися з українців так, щоби смішно було не нам, а їм – публіці, якої у «Кварталу» немає і більше ніколи не буде”, пише Віталій Портников

“Нашим ареалом була найцентральніша частина міста. Там ми знали все. Кожен під’їзд, кожну браму, кожен дах і довгий балкон”

“Історія людства свідчить, що навіть «столітні» війни закінчуються. Закінчуються перемир’ям, миром, інколи навіть «вічним». Ніхто наразі не знає, за яким орієнтовним сценарієм завершиться наша війна з рашистами”