“Полтва дивним чином притягувала кримінальників у всі часи. Ще до того, як її закували і сховали від ока і носа людського, вона приваблювала злочинців”, – пише Винничук.
“Це було на вулиці Пушкіна у Івано-Франківську 1971 року. Що більшим було західноукраїнське місто, то більше обов’язкових радянських назв вулиць у ньому вміщалося”, – пише Прохасько.
Сучасний світ не стоїть на місці та постійно розвивається. Ситуації в різних країнах динамічні, з кожним днем відбуваються зміни…
“Наука поза пріоритетами – принаймні у поточній редакції національної та локальної політик. Від слова взагалі. Це не просто несерйозно, це постріл в голову собі ж”, – пише Карпаш.
“Не варто вимагати від когось робити таке саме, що тримає тебе. І так само помилково казати, що країна, в якій таким чином ставляться до занечищення, не має майбутнього. Якраз майбутнє вона має дуже видиме”, – пише Прохасько.
Колись Юрій Андрухович написав веселого вірша, який викликав у письменників, що стоять на варті цноти української літератури, гнівний протест. У тому вірші, між іншим, була й така фраза: «Самовбивць замало як на велику літературу, ну та нічого».
Заступник міністра фінансів заявляє, що вчителів в Україні на 36 тисяч більше, ніж потрібно, в тому числі велика кількість пенсіонерів
“Будьмо відверті, людина часто робить вибір в останній момент, і результати можуть бути непередбачуваними. Механіка формування та здійснення вибору у таких ситуаціях є предметом дослідження цілої галузі – поведінкової економіки. Отже, вибір все одно слід робити ще дуже багатьом”, – пише Карпаш.
“Радіо транслювало (хто б нині повірив?!) засідання Верховної Ради УРСР. Це тривало днями й тижнями. Радіосеріал, політична мильна опера, аудіороман із завжди непередбачуваним сюжетом та кількома сотнями героїв і персонажів. Відтак ми тижнями надривали боки, масово цитуючи яке-небудь «Заєць, не бігайте по залу!» або «Виключіть первий микрохвон», – пише Андрухович.