Від дитинства звикнувши до формули «Христос ся рождає!», я досі не можу вимовити іншої, такої самої правильної, може, навіть правильнішої – «Христос народився!». Розумію сміхотворність своєї слабості. І розумію, чому вона є моєю опорою.
Люба-Параскевія Стринадюк: Кутя з Перу
“Лечу в Перу. Чув, там такіж трембіти роб’є. На зиму колідувати буду там джунглями”
Юрій Винничук: Повії і ми, порядні люди
“Цікаво, що в часи своєї молодості я не раз чув таку думку, що повія може бути ідеальною жінкою. І були приклади, що хтось женився на повії і щасливо з нею жив”.
Новорічне привітання Ігорю Коломойському
Слідчі в США за кілька місяців і з відстані в 9157 тис. км (між Києвом і Маямі) розгледіли те, що генпрокурорка Ірина Венедіктова геть ніяк не може розгледіти у себе під носом в Україні…
Юрій Андрухович: Елегія післяноворічного ранку
“Якась наївна віра у Парнас, чи то в Прованс — але рушала гори! Отак ми йшли, немов сліпі у море – ти, і я, і всі навколо нас”, – пише Андрухович.
Максим Карпаш: Рік викликів і цінностей
“Щороку у вітаннях чую, що «рік був непростим / складним / виснажливим». З одного боку, це просто штамп, а з іншого – зазвичай так говорять, аби виправдати власні помилки”, – пише Карпаш.
Тарас Прохасько: Як завше
“Як на мене – вся оця пурга (чи тєлєга, чи осяяння) звучить дуже-дуже оптимістично і життєствердно”, – пише Прохасько.
Максим Карпаш: Пандемія радянщини в освіті
Українська система наразі у скруті. Разом із тим, зі слів очільників від освіти, чуємо про її високий, чи не світовий, рівень, про вагомі наукові досягнення та прориви. Чуємо багато чого іншого – вислови явно списані з методичок радянської доби. Та без визнання проблеми перейти до її вирішення неможливо.
Юрій Андрухович: На саме Різдво
Замилувані красою Події, КБМ уже збиралися вклонитися новонародженому з породіллею та й піти собі статечно куди йшли, як зненацька трапилося що трапилося.
Юрій Андрухович: Шпаціруючи
“Це залишається назавжди, ніби притча про вічно обманутих. Він сказав їй: «Тобі личить моє кохання» – і провістив золотий вік”, – пише Андрухович.
Максим Карпаш: Початок нової етики
Останнім часом донька почала питати, скільки у мене сьогодні було зум-дзвінків. Тож я звернув увагу, що дедалі більше часу проводжу в онлайн зустрічах, не враховуючи навчання.
Юрій Винничук: Спогад про дні похмурі
“Зустрічати Новий 1972 рік на запрошення двох гарних дівчат я приїхав до Львова з поетом Іваном Іовим. Обоє ми були вбрані в гуцульські сардаки, й коли гуляли містом, на нас усі зглядалися”.
Тарас Прохасько: Вхід без маски небажаний
Бабця казала, що найбільшим гріхом системи є брехня. І категорично заперечувала радянські ЗМІ не тільки перед обідом, пише Прохасько.
Юрій Андрухович: Для тих, хто не спить
Моєю фавориткою стала радіола. Десь у моєму досвідомому віці батьки спромоглися на придбання «Комети» – гадаю, то була модель 1962 року, пише Андрухович.
Юрій Винничук: Ти у мене другий
Моральність міста над Полтвою стала тривожити галицьке суспільство лише на початку ХХ сторіччя. Перед тим ця моральність ховалася за напівпрозорими фіраночками.