“Тридцятирічний лондонський журналіст Майкл Вінч, зацікавлений подіями після Мюнхенської згоди у Чехословаччині, хоче поїхати на Закарпаття, де проголошена українська автономія”, – пише Тарас Прохасько
“Ми вже довели усьому світу, що ми сміливі, винахідливі, розумні та вправні, працьовиті й відкриті. Залишилось усвідомити це самим”, – пише Мкасим Карпаш
“Ні, вони не відкидали потреби розвитку нації. Вони, власне, на тому наполягали. Вони, зрештою, тільки тим і займалися”, – пише Тарас Прохасько
“Багато промовців прямо чи опосередковано говорять про відкладене до перемоги майбутнє України. І мені це не дуже до душі”, – пише Максим Карпаш
“…коли у шістнадцять років отримував свій перший радянський паспорт і тоді, коли можна було робити дорослий вибір стосовно усіх паспортних даних, дочекався таки тої п’ятої графи, в котрій ішлося про національність, і продиктував дещо схвильованим голосом – українець”.
“Підсумки року намагаються виструнчитись у рядок. Цей ряд дуже строкатий, побитий, втрат більше, ніж здобутків”, – пише Максим Карпаш
“Більшість учасників хоче відкрити свій бізнес, люди цікавляться ІТ, роботою в інтернеті тощо. Майже ніхто не приходить з бажанням скласти красиве резюме і працевлаштуватись”, – пише Максим Карпаш
ЄС очікує дефіцит природного газу на рівні 57 млрд кубометрів. Отже, маємо розраховувати лише на власні сили
Однак багато говорити – оповідати, вигадувати, вибудовувати речення, оживляти образи, вміти описати деталі зі спостережень, плавати і пірнати у мові, гратися мовою, дотуляти слова і водночас слухати варіанти музики інтонацій – зовсім не означає могти сказати те, що сказати слід
“Прогноз тут такий – після серії надзвичайних ситуацій, аварій та інших небезпечних випадків таке регулювання введуть. Правила завжди пишуть кров’ю, вона має пролитись, як би жорстоко це не звучало”
“Любов, правдоподібно, живе у спинному мозку. Бо любов, правдоподібно, є підпискою на згоду жити. І це вже є вичерпною відповіддю на питання про існування сенсу життя”, – пише Тарас Прохасько