1945 У будинку урсулянок на теперішній вулиці Франка відкрили школу №3 з російською мовою навчання.
В історії Станиславова були свої герої та антигерої. Візьмемо, наприклад, станиславівських старост. Якщо Францішека Краттера і Казимира Мільбахера згадують з теплотою, то про Юрія Остермана від польських істориків не почуєш жодного доброго слова.
Коли дивишся на будівлю філармонії – колишнього міського театру – важко припустити, що її звели в далекому 1891 році.
Пам’ятний знак встановлено поруч з пам’ятною дошкою Павлу Добрянському, це вже 102 дошка, відкрита у рамках програми “Івано-Франківськ – місто героїв”.
У цей день, 24 липня 1990 року перед будинком Київської міської підняли національний синьо-жовтий прапор.
Будували з розмахом, витратили 1 мільйон 830 тисяч флоринів. Більшу частину дала Буковинська православна церква, плюс – значний транш від міністерства культів та освіти Австро-Угорщини. Для забезпечення будматеріалами у Чернівцях звели аж три заводи – два цегельних і черепичний…
Побутує думка, що опришки – то винятково представники українських етнічних груп – бойків, лемків, гуцулів. Насправді приєднатися до них міг будь-який авантюрист.
14 квітня енкаведисти увірвалися в єпископську резиденцію (тепер Шевченка, 16), жорстоко побили та заарештували єпископа Григорія Хомишина.
В історії відомі дві празькі дефенестрації – у 1419 і 1618 роках через вікно ратуші викидали чиновників, наслідком чого стали дві війни. У Франківську теж сталася своєрідна дефенестрація. Війна після неї не почалась, але без жертв не обійшлося…
Більше десятка старих люків Петро Гой спеціально нафотографував на різних вулицях Івано-Франківська.
Пропонуємо згадати, як грали команди Івано-Франківська дебютні матчі та які місця посідали у підсумку. Виглядає, що цьогоріч “Прикарпаття” просто підтримало традицію…
“Похована — віком до 25 років. Лежить обличчям донизу із заведеною за спину рукою. Звичний для того часу поховальний інвентар відсутній”, — говорить працівник музею Сергій Діденко.