1945 У будинку урсулянок на теперішній вулиці Франка відкрили школу №3 з російською мовою навчання.

В історії Станиславова були свої герої та антигерої. Візьмемо, наприклад, станиславівських старост. Якщо Францішека Краттера і Казимира Мільбахера згадують з теплотою, то про Юрія Остермана від польських істориків не почуєш жодного доброго слова.

У цей день, 29 липня, відзначають День працівників торгівлі в Україні.

Коли дивишся на будівлю філармонії – колишнього міського театру – важко припустити, що її звели в далекому 1891 році.

Пам’ятний знак встановлено поруч з пам’ятною дошкою Павлу Добрянському, це вже 102 дошка, відкрита у рамках програми “Івано-Франківськ – місто героїв”.

У цей день, 25 липня, відзначають день святого Якова за григоріанським календарем.

У цей день, 24 липня 1990 року перед будинком Київської міської підняли національний синьо-жовтий прапор.

Будували з розмахом, витратили 1 мільйон 830 тисяч флоринів. Більшу частину дала Буковинська православна церква, плюс – знач­ний транш від міністерства культів та освіти Австро-Угорщини. Для забезпечення будматеріалами у Чернівцях звели аж три заводи – два цегельних і черепичний…

Побутує думка, що опришки – то винятково представники українських етнічних груп – бойків, лемків, гуцулів. Насправді приєднатися до них міг будь-який авантюрист.

14 квітня енкаведисти увірвалися в єпископську резиденцію (тепер Шевченка, 16), жорстоко побили та заарештували єпископа Григорія Хомишина.

В історії відомі дві празькі дефенестрації – у 1419 і 1618 роках через вікно ратуші викидали чиновників, наслідком чого стали дві війни. У Франківську теж сталася своєрідна дефенестрація. Війна після неї не почалась, але без жертв не обійшлося…

Більше десятка старих люків Петро Гой спеціально нафотографував на різних вулицях Івано-Франківська.

Пропонуємо згадати, як грали команди Івано-Франківська дебютні матчі та які місця посідали у підсумку. Виглядає, що цьогоріч “Прикарпаття” просто підтримало традицію…

“Похована — віком до 25 років. Лежить обличчям донизу із заведеною за спину рукою. Звичний для того часу поховальний інвентар відсутній”, — говорить працівник музею Сергій Діденко.

Викупив фотографії Ігор Макарук, меценат, доцент кафедри міжнародних відносин ПНУ.