На розі Гординського і Чорновола стоїть шикарна австрійська кам’яниця, яку прикрашають атланти. Її на початку ХХ століття збудував єврейський підприємець Вайнгартен. В одній із квартир він мешкав сам, а решту здавав усім охочим і платоспроможним. Тоді такі будинки називали доходними. Назва цілком виправдана, оскільки квартирна плата мешканців була основним джерелом доходу домовласника.
На чемпіонаті світу з кікбоксингу за версією WAKO, що відбувся у Македонії, франківчанка Катерина Соловей завоювала друге в кар’єрі світове чемпіонське звання.
Петро (Івано-Франківськ): — Хто відповідає за дорожню розмітку, а особливо за її якість? Якихось пару місяців тому наново наносили…
Ще влітку 2010 року до нас із відкритим листом звернулися мешканці будинку на розі цих вулиць зі скаргами, що власник однієї з квартир планує забудувати місце, де знаходиться меморіальна дошка Павлика…
Іванофранківці дочекалися громадських слухань з реформи ЖКГ. Правда, спершу обіцяли, що їх проведуть у кожному будинку, яких у місті є 1800. Потім, розуміючи, що це надто складно, «оптимізували» обіцянки та говорили, що будуть одні слухання на кілька будинків. І нарешті, вирішили, що їх буде лише 25 – навіть менше, ніж виборчих округів (30). Напевно, треба дякувати тому, що є. Бо поки наші комунальники займалися реформою, у законі забрали норму про те, що при затвердженні нових тарифів треба обов’язково проводити громадські слухання. Відтак, виглядає, що мешканцям треба знімати капелюх перед міською владою, яка без примусу пішла на таке…
Якщо найближчим часом влада не допоможе з приміщенням міському Пенсійному фонду, франківцям доведеться зі своїми питаннями їздити по районах.
На Прикарпатті, як і по всій Україні, давно нікого не здивуєш продажем «лівого» алкоголю. Такі квартири називають точками, спиртне – розливухою. Тут можна придбати на винос півлітра розведеного спирту або прямо там «потягнути» 100 грамів із бутербродом. Факти відомі, адреси – теж. Сусіди плачуть і воюють, а результату – жодного. Невже на них дійсно нема управи?
Олександр, водій:— Мешкаю на вулиці Миколайчука, 19. У нашій квартирі немає газового лічильника. Гарячої води не буває місяцями. Натомість, у рахунках, які ми регулярно отримуємо від газовиків, є пункт «Підігрів гарячої води». Чому я маю платити за послугу, якої не отримую?Ігор Угриновський, заступник начальника «Теплокомуненерго»:— Ми воду не подаємо, відповідно нарахування споживачам не робимо. «Івано-Франківськгаз» якимось чином нараховує за підігрів води. Наскільки це правильно, важко сказати. Частина людей, які мають бойлери, підігрівають воду не газом, а світлом. Якщо споживач не користується гарячою водою, то ми йому нічого не нараховуємо. Якщо є лічильник, то нараховуємо виключно за його показниками. Якщо людина користується будинковим лічильником, то він теж фіксує тільки за фактом. І третій варіант: коли нема ні будинкового, ні квартирного лічильника, тоді інформація про споживання гарячої води поступає просто в центр нашого нарахування, відповідно нараховуємо за воду приблизно раз на два-три місяці. Якщо споживач має претензії стосовно цих нарахувань, тоді рекомендуємо поставити квартирний лічильник і користуватися водою тільки по факту споживання.
Цього разу «Репортер» відзначає іванофранківця Олександра Заславського – кмітливого та креативного мешканця та виборця. Чоловік забив на сполох, коли з початком опалювального сезону його будинок на вулиці Степана Бандери, 62, корпус 2 залишився без тепла. Що робити, куди звертатися? Звісно, до свого депутата-мажоритарника. Нехай допомагає виборцям. Олександр так і зробив.
Гаряче повітря обпікає обличчя. Таке враження, що потрапила в сауну. Поступово звикаєш. В аеропорту Хургада немає жодного натяку на те, що прилетів в іншу країну, на інший континент. Навколо – повно українців, працівники аеропорту звертаються російською. Якби не пальми та темношкірі чоловіки у дивному довгому одязі – галабеях, то й не сказав би, що то Єгипет. От, назви вітрин «Марина» та «Ирина» чи не на кожній вулиці, серед ексклюзиву – «Єгипетскиє йолки палки»…
Кажуть, легка атлетика – то королева спорту. У довоєнному Станиславові спершу вона мала небагато прихильників, змагання відбувалися рідко. Та згодом місцеві спортсмени перемагали навіть на міжнародних турнірах.
Закінчується жовтень, у горах уже падав перший сніг. Водіям саме час готувати свої авто до зими. А це не тільки заміна літніх шин на зимові. «Репортер» дізнався про тонкощі цього процесу від відомого франківського спортсмена та автомайстра Володимира Бекеньова.
Є старий анекдот, де чоловік розповідає, що він ріс у настільки бідній родині, що якби народився дівчинкою, то йому нічим було би гратися. Сьогодні дітлахи розбалувані комп’ютерами, мобільниками, трансформерами та іншими цяцьками. А де було взяти іграшки станиславівській дітворі 100 років тому, та ще й під час війни? Але хто шукає, той знайде.
У селі Нивочин Богородчанського району відбулися обласні випробування мисливських собак по вольєрному кабану. Участь у доволі рідкісній нині події взяли 17 власників собак разом зі своїми улюбленцями.