Пропонуємо свіжу публікацію франківського письменника Тараса Прохаська на порталі Збруч.
«Що ти собі думаєш? Ідеш з ляхами і співаєш «Єщо польська не згінєла! Я посаджу тебе у карцер на чотири години!».
32-річний Василь Бенюк із села Битків Надвірнянського району рік відслужив на передовій. Каже, коли повернувся, сильно тягнуло назад.
Мета виставки – ближче показати життя вихованців інтернату, неймовірно щирих дітей, які найбільше потребують любові та друзів.
«Перші роки я не знала, що робити, як реагувати, була стривожена. Я обрала стратегію – в мене все буде добре, і в моєї дитини все буде простіше й легше, – каже матір хлопчика, який навчається в інклюзивному класі. – Батькам я б радила розслабитися. Осмислити, зрозуміти, що ти нічого не можеш змінити, але можеш максимально допомогти дитині. Наприклад, оформити інклюзивне навчання».
На відкриття заплановано багато різноманітних святкових заходів, серед них буде і пластовий благодійний ярмарок.
Тоді жінки проходили повз будинок потерпілої, але коли побачили, що вдома нікого немає, вирішили скористатись моментом.
Ми не сіамські близнюки, не структура, не група, не ложа. Ми не працюємо над маніфестом чи партійною програмою.
Мовне питання зазвичай піднімає хвилю дискусій на тему національної ідентичності. Побутує думка, що українська досі витісняється з інформаційного вжитку. Наочним прикладом є русифікація преси, телеканалів, радіо. Аби покращити ситуацію, Верховна Рада ухвалила закон про мовні квоти. І що тепер?
Вони порівнювали задеклароване майно з тим, що вказана в реєстрі: аналізували декларації суддів за три останні роки