Минулого тижня, 2 вересня, після демобілізації зі Збройних сил я, нарешті, повернувся додому. За 13 місяців, які провів у складі 128 гірсько-піхотної бригади, довелося воювати в районі Дебальцевого та Станиці Луганської. Та зараз не про це.
Усі бійці після звільнення мають стати на облік у військкоматах. Здавалося б, що тут складного? Та вже на цій процедурі довелося стикнутися з проблемами.
У мене та ще кількох чоловіків був припис з’явитися до п’ятниці, 4 вересня, включно. Отже, зранку о 8:10 я вже був на вулиці Княгинин, 20 в Івано-Франківському міському військкоматі. Черговий каже, прийти після дев’ятої, бо потрібного мені працівника ще немає.
9:15. Місце те ж. Тепер кажуть, прийти о третій, бо той працівник зараз «із перевіркою на підприємстві». Після кількох уточнюючих запитань виявляється, що на місці він буде із 15:00 до 16:00, а якщо ні, то вже в понеділок. Переконливо прошу, щоб йому передали, аби прийшов, бо я такий не один і сьогодні прийдуть ще демобілізовані АТОшники.
О 12:00 телефонує побратим, якому теж призначено на цей день, і говорить, що його ощасливили: «приходьте у понеділок».
Дзвоню на Княгинин, 20. Виявляється, що отой працівник – навіть не військовий, не офіцер, а звичайний держслужбовець, посада – головний спеціаліст відділу військового обліку і т. п. Зриваюся, криком нагадую, що демобілізація «третьої хвилі» триває з липня і закінчиться у кінці вересня. Практично щодня до них прибуватимуть бійці, котрі більше року були в армії, з них по вісім-десять місяців – на передовій. Хлопцям зараз найбільше потрібен відпочинок. Із рідними, близькими, на морі / у горах / в санаторії. Більшості треба ще й лікуватися. І найменше вони хочуть ходити по військкоматах, аби їх там «футболили». Передзвонив до обласного військкомату й до активістів. Поскаржився. Написав у Facebook. За кілька годин про ситуацію написали кілька інтернет-сайтів.
У понеділок, 7 вересня, все разюче відрізнялося від п’ятничних поневірянь. Судячи з усього, у військкоматі відреагували.
О 9:00 робота там йшла повним ходом. Діяли дві черги – окремо демобілізовані, окремо всі інші. Насправді це має сенс, бо процедура оформлення одного «дембеля» триває 30-40 хв.
Мене запросив до себе військовий комісар полковник Ігор Сорокопуд. Сказав, попри те, що у відпустці, спеціально нині вийшов на роботу, аби розібратися в ситуації. При мені відчитав лейтенанта, який чергував у п’ятницю (хоча сумніваюся, що саме від цього офіцера залежить реєстрація бійців). Пообіцяв, що демобілізованих у міському військкоматі «футболити» більше не будуть, а прийматимуть й оформлятимуть якомога оперативніше.
Сподіваюся, так воно і буде.
Того ж дня ввечері з-під Станиці Луганської до Івано-Франківська повернулися нові демобілізовані бійці.
Comments are closed.