Свавілля, яке творила у місті Кременчук на Полтавщині група так званих спортсменів, перейшла усі межі дозволеного. Бувалі оперативники говорять, що такої вседозволеності не дозволяли собі навіть закоренілі кримінальні «авторитети». Майже 50 молодиків – спортсменів більше року підкорялися своєму лідерові, який мав офіційний статус бізнесмена й водночас очолював так звану «банду сорока кросівок» або «сороканіжки». Вони били, калічили, катували, ґвалтували людей, мотивуючи це банальним наміром «навести порядок» серед приватних підприємців, спортсменів та звичайних громадян.
Під жорсткі, цинічні та зухвалі удари їх бит, металічних прутів, кастетів потрапляли і звичайні пересічні кременчужани, якщо вони, не дай Бог, були винні комусь невеличку суму грошей. Організатор, він же лідер, ставив людей у прямому розумінні на коліна після того, як його «опричники» забивали людей мало не до смерті.
Майже півроку їхню діяльність документували співробітники Управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України в Полтавській області. Якби не вчасна оперативна інформація, то хтозна чим би ця кривава історія закінчилася.
Ця справа на особистому контролі керівництва ГУМВС в області, начальник якого генерал-лейтенант міліції Михайло Цимбалюк говорить, що сьогодні дуже важко встановити істинну кількість тих, хто потерпів від рук цих нелюдів, адже люди настільки були залякані, що декотрі взагалі виїхали з міста, а інші знаходилися під постійним тиском злочинців.
– Усі організатори затримані, їх було 9 чоловік, вони під арештом, інших, які брали безпосередню участь ми зараз встановлюємо, але нам дуже важко вийти на усіх потерпілих, адже люди не звертаються із заявами, – підкреслив Михайло Михайлович, – я наголошую на тому, що кожен з учасників цієї групи понесе відповідальність у межах чинного законодавства і обов’язково отримає покарання за ті злочини, які вони вчинили. Саме тому хочу звернути увагу усіх громадян, які стали жертвами учасників групи –не боятися і звертатися до УБОЗу. В усій цій ситуації дивує той низький рівень моралі нашого суспільства, а подекуди і байдужість, адже свідками непоодиноких вуличних нападів були звичайні перехожі люди і на жаль, ніхто з очевидців не звернувся до міліції, не надав допомогу.
Після того, що нам розповіли деякі потерпілі про знущання, яких вони зазнали, волосся на голові стає дибки, адже кожна трагедія по-своєму жахлива.
«Тричі мене вдарили кулаками у живіт, коли я була на 8 місяці вагітності»
У 22-річної Оксани (імена змінені) від спогадів про ту страшну червневу ніч й досі навертаються сльози на очі. Вона зі своїм чоловіком ходили у гості до друзів, які проживають у мікрорайоні Молодіжний. Повертаючись додому приблизно о 23 годині, їхній друг зголосився провести до зупинки. Коли останній підійшов до кіоску купити цигарок, то на нього налетіли чоловік з 10 молодиків. Перше, що вони зробили – це вдарили товариша пляшкою по голові, а потім продовжили бити руками і ногами. Чоловік Оксани підбіг надати допомогу, але й сам отримав. Його повалили у калюжу і теж били, ні за що, просто так. Оксана була спантеличена, адже під серцем носила дитину, яка вже за місяць мала народитися, втім інстинкт жінки спрацював і вона намагалася хоч якось розборонити те криваве місиво, яке почалося. Не зупинив нападників і стан вагітної, і сльози, і крики. Тричі її кулаками вдарили у живіт, після чого розбили губу і ніс. Били жінку три здоровенних спортсмени. Після того, як жертви втратили свідомість, нападники розбіглися у різні сторони.
«Я не пам’ятала нічого, – говорить дівчина, – нас відвезли у лікарню. У мене була загроза викидня, лікарі ледве виходили і зберегли життя і мені, і дитині. Це чудо, що ми залишилися живі, а мій синочок, якому сьогодні уже чотири місяці народився здоровим.»
Оксана говорить, що вони перед нападом бачили компанію молодих людей ,які пили пиво біля кіоску і уваги на них взагалі не звернули. Якби ж знали, що таке трапиться, то напевно б пішли іншою дорогою.
«На мене нападали тричі – катували, стріляли, піддавали тортурам прямо у кафе»
Традиційним місцем зустрічі лідера групи та його умовно скажімо, підлеглих було в одному з кафе, яке власне, й належить організатору. Там же за свідченнями деяких очевидців розташований і підвал, де злочинці знущалися над своїми жертвами. 24-річний Олег теж побував там і пережив найжахливіші моменти свого життя.
«Перший конфлікт, який виник у мене з лідером групи був через жінку, я посварився з його знайомою, у той же вечір вони мене побили прямо у барі, – пригадує Олег, – вдруге вони мене перестріли і привезли у кафе. Там посадили на стільчик, прив’язали руки за спинку і почали катувати, бити і вимагати, щоб я написав боргову розписку на 2200 доларів. Довго опиратися не міг, бо ті катування були страшними і нестерпними. Мене били битами по всьому тілу, потім пускали електричний струм. Кров лилася відусюди – з вуха, носа, рота, словом, я думав, що там і помру. Коли ледь не втратив свідомість, то вони зателефонували моєму батькові і сказали, щоб приїхав забрав.»
Коли тато приїхав, то здригнувся від жаху. Донедавна міцний та повний завзятості і духу син, був неначе рослина. Він ледве дихав, а про обличчя нагадували хіба що очі, але й ті позапливали кров’ю. Лікували Олега більше трьох місяців, витратили силу силенну грошей, але і на цьому злочинці не зупинилися. Мотивуючи борговою розпискою, вони вимагали грошей, але родина їх не мала. Після того, як Олег підлікувався, а рани почали загоюватися, злочинці напали втретє. Прямісінько посеред вулиці, коли останній повертався з роботи додому, вони перестріли його на вулиці і почали стріляти з пристрою для відстрілу гумовими кулями. Хлопець ледве утік, але знову лікування, бо нападники залишили по собі 5 ран, які ще й досі нагадують про жах.
На сьогодні Олег майже не виходить з дому, хіба що на роботу. Батьки говорять, що фізично він підлікувався, але морально ще й досі йому важко. Хоча й сам займався спортом, але протистояти когорті нелюдів у нього не вистачило ні сил, ні духу.
«На згадку про «сорок кросівок» у мене залишилося дві гематоми у голові»
Найбільше обізнаним щодо діяльності групи виявися Руслан, якому особисто пропонували стати одним із її членів.
«До мене підійшли бригадири лідера, – говорить хлопець, – і запропонували поповнити їхні ряди. Вони знали, що я досить професійно займався спортом, їздив на змагання, неодноразово брав участь у боях без правил. Але я відмовився, бо знав чим вони займаються і що вони роблять з людьми. А в них позиція «хто не з ними, той проти них», тому й вирішили мене «поламати». Відслідковували мене декілька днів, потім на вулиці загородили шлях двома машинами і чоловік 15 з битами почали бити. Коли я вже не міг чинити опору, то затягли у машину і вивезли за місто. Там ми чекали лідера. Вони мені сказали, що «все, що він скаже, вони зроблять» . Убити – уб’ють, «опустити» – «опустять» (на жаргоні це значить – піддати сексуальному насиллю, від Авт.), словом, безвідмовно виконуватимуть усі вказівки. Коли ж він приїхав, то наказав мені стати на коліна, таким чином хотів возвеличити себе, я не погодився, тоді декілька чоловік вдарили битами мене по колінах, у результаті чого поламали ноги, і я впав. Насолодившись моїм приниженням, він задоволений поїхав геть і наказав, щоб мене викинули біля лікарні. На ходу з машини викинули поблизу медичного закладу, я ледь заповз у лікарню і попросив допомоги. З того моменту минуло декілька місяців, вони принизили мене, але виявилося, що цього не достатньо. Тоді почалося переслідування моїх рідних – матері і двох братів. На щастя, маму вони так і не встигли побити, а от одному з братів таки дісталося. Прямо у під’їзді вони поламали щелепу. Це стало останньою краплею і я пішов в УБОЗ. Після мого звернення за три тижні їх затримали.»
Руслан говорить, що у такий спосіб вони завербували усіх молодих спортсменів. Хтось не витримував такої жорстокості й тікав, а деякі так і залишилися калічити людей і грабувати.
«Мені видається, що лідер цієї групи схильний до маніакальних проявів, адже в його очах була така насолода від того, що наді мною познущалися, і я упевнений, що так він ставився до усіх жертв, – підкреслив Руслан.
«Церемоніал посвячення у члени групи проходив під час вуличних нападів на перехожих»
Як ми уже говорили організатори та активні члени групи затримані. Нині вони знаходяться у слідчому ізоляторі. Правоохоронці не виключають того, що усього до складу «сороканіжок» (ще одна назва групи) входило щонайменше 20 чоловік. Вік коливався від 17 років і більше. Ватажок підтримував усіх своїх «опричників» і матеріально, і методом залякування. Приміром, деякі напади записувалися на камери мобільних телефонів, а потім демонстрували кожному з «кросівщиків», мовляв, будете погано себе поводити – отримаєте по заслугам. Такі відеозаписи носили і «навчальний характер», адже під час загальних зборів вони відпрацьовували свої помилки і на них же «удосконалювалися». Поки що убозівцям вдалося встановити тільки 20 епізодів злочинної діяльності, але розслідування тільки розпочалося, відтак коло потерпілих, безумовно, розшириться.
Цікаво, але у цієї групи навіть був свій церемоніал посвячення. Для того, щоб стати членом «сороканіжок», слід було пройти випробування. На вулиці підійти до незнайомця і нанести йому тілесні ушкодження. Коли потенційний нападник виконував ці умови, то вважалося, що він є повноцінним членом групи. До того ж ватажок таким чином переслідував ціль мати компромат на кожного із своїх підлеглих. Скажімо, хтось із спортсменів забажає вийти з групи, то він цього зробити не зможе, адже буде «на гачку».
Задля того, аби знешкодити ватагу свавільників оперативникам УБОЗу спільно з відділом швидкого реагування «Сокіл» довелося діяти швидко і професійно. За добу затримали усіх організаторів. Як говорять очевидці – це сталося настільки блискавично, що вони й не зрозуміли, як опинилися у кайданках, хоча донедавна і самі одягали їх своїм жертвам. Під час проведення обшуків правоохоронці вилучили чимало «добра» за допомогою якого злочинці тримали весь Кременчук у страху.
Михайло Цимбалюк, начальник ГУМВС України в Полтавській області говорить, що тортури проводилися за допомогою цілої низки «атрибутів».
«Наші працівники вилучили чималу кількість пістолетів і вогнепальних, і пневматичних, – зауважив Михайло Михайлович, – польові телефони, які слугували високовольтним пристроєм для проведення тортур, спортивні бити, кастети, кнути, металеві труби. На сьогодні порушено більше 10 кримінальних справ за фактами нанесення тяжких тілесних ушкоджень, катувань, вимагань, грабежів , але це не останній перелік, адже є інформація і про те, що були непоодинокі випадки зґвалтувань жінок».
Яна Холодна
Старший інспектор
ВЗГ ГУМВС України
в Полтавській області
Comments are closed.