Одне вже слово «Росія» у багатьох українців зараз викликає роздратування. Чому – пояснювати не треба. Франківці борються і в тилу. Хто як. Найпростіше – бойкотувати все російське – товари, банки, заправки. Однак, тут не все так просто. Підприємці не готові нести збитки, а інші часто просто байдужі. Обурюватися легко, а от змінити щось звичне – значно важче.
Ідея дорожча
Ще у березні минулого року торгові мережі Івано-Франківська «Плюс», «Тростянецький» і «Слов’янка» розпочали акцію «Ми не продаємо товари Made in Russia». Власники магазинів вирішили відмовитися від російських товарів. Тож, спершу йдемо саме до них.
Магазин «Плюс» на Леся Курбаса. Відразу на вхідних дверях наліпка – «Ми не продаємо російські товари». Заходимо. Переглянути штрих-коди тут не просто. Товари за прилавком, тому треба просити подати, що треба. Питаємо у продавця кондитерського відділу, чи дійсно немає російських товарів.
«Нема! – впевнено каже жінка. – Недавно прийшли батончики «Nuts», там було російське маркування, то ми повернули постачальнику». Коли представилися, говорити далі продавець відмовилася, каже, без дозволу не можна. Пішла по директора, а перед тим ще зазначила, що цукерки «Snikers», «Bounty» не російські, а нідерландські. На підтвердження вказала на прапор ЄС, наклеєний на склі біля солодощів.
Увагу привертає усім відомий як російський товар чай «Lipton». Просимо показати – Польща. Тут з’являться директор магазину, явно не задоволена присутністю журналіста. Представилася Світланою, говорити відмовилася.
Натомість погодився поспілкуватись власник мережі «Плюс», депутат міськради та ініціатор акції Ростислав Кукурудз.
«Ми не пропонуємо покупцю російські товари, тож він знаходить їм заміну, купує українське або європейське, – каже він. – Красномовний приклад на алкоголі: дуже популярною була російська «Зеленая марка». Ми її вилучили, але менше горілки не стало продаватися і від цього український виробник має кращу реалізацію».
Найскладнішою позицією є жувальна гумка – «Orbit», «Dirol», бо майже все виробництво у Росії. А батончик «Mars» взагалі замінника немає.
«Хтось для себе вирішив, що йому дорожчий асортимент, а ми вирішили, що нам ідея дорожча, ніж гроші», – каже Ростислав Кукурудз.
У магазині стоїть термінал для переказу коштів. Перевіряємо, чи не тут сховався окупант? Адже, у магазинах, на вулицях Івано-Франківська є термінали, що обслуговуються через «Сбербанк Росії». Наприклад, у крамниці «Христина» на вулиці Дорошенка. Дуже просто. Поповнюємо рахунок на телефоні, беремо чек. Отримувач – АТ «Сбербанк Росії». На черзі термінал у магазині «Плюс», чек на руках – «Альфа-Банк». Уже легше.
Назва, що дратує
Як уже заговорили про банки, то далеко йти не треба. Неподалік від того ж «Плюса», навпроти філармонії – «Сбербанк Росії», Івано-Франківське відділення № 1. Як їм тут працюється під такою «недружньою» назвою? Заходимо. Людей небагато, поодинокі відвідувачі. Менеджер (дівчина навідріз відмовилась представлятися) пояснила це святковим днем – то було на Водохреща, 19 січня.
Керівник відділення Юрій Лободін від будь-яких коментарів також відмовився.
«Є спеціальні підрозділи, які відповідають за комунікацію з пресою, – каже він. – Я можу проконсультувати по банківських продуктах і послугах банку».
За коментарями відправив нас до київського підрозділу. А вже без диктофону розповів трохи більше.
Юрій Лободін вважає, що нічого поганого в їхньому банку немає, хіба крім назви, яка декого дратує. Банк зареєстрований у НБУ, платить непогані податки. Щоправда, зізнався, були неприємні випадки: одного разу якийсь, за його словами, «неадекватний чоловік» вимагав зняти вивіску, бо слово «Росія» його дратувало. Був ще випадок, коли представник «Правого сектору» хотів розгромити відділення, однак його заспокоїли, пояснивши, що тоді наші заробітчани не зможуть знімати гроші. Подіяло, каже Лободін.
На виході з банку біля банкомата – чоловік із жінкою, франківці. Знімають гроші. Чоловік розповів, що приїхав із Росії, з заробітків. Каже, влаштований там офіційно, там і видали картку «Сбербанку Росії».
«Я хочу, аби в нас я міг заробити такі самі гроші, як у Росії, – говорить Олег (прізвище називати відмовився). – Але знання в нас тут не цінуються».
За словами Олега, він працює на фірмі, яка будує завод, робота в нього не фізична. Його дружина Олена не проти, аби чоловік працював у Росії. Каже, тут нема де заробити, а «чоловік із двома вищими освітами, щоб отримати високооплачувану роботу в Україні, мусить або мати знайомих, або дати хабара, а в Росії нам легше вдалося влаштуватись».
Загубилися прапорці
Ще одна торгова мережа, яка підтримала ініціативу відмовитись від російських товарів, – «Тростянецький». Ідемо до магазину, що на вулиці Василіянок. Спершу оглядаємо товари самі. Помічаємо російські, без маркувань. Тоді звертаємося до керівництва. Адміністратор Анна Гранишин не вірить. Дивимося разом. Поличка з побутовою хімією. Порошок «Ушастый нянь» без маркування. Виявляється, наклейка-прапор Росії був збоку.
«То просто ми товар перемістили на іншу поличку», – каже Анна Гранишин і клеїть наліпку поряд із товаром.
З чаєм «Lipton» та сама історія – наліпки нема. І не було. Пані Анна при нас клеїть той російський прапорець.
«Це залишки, – стверджує адміністратор. – Нам обіцяли, що буде новий товар від інших постачальників. Це ми допродуємо і більше не беремо».
А от чіпси «Lays» вже не російські, зараз їх постачають із Польші.
За усім цим «неподобством» невдоволено спостерігає темноволоса жінка середніх років, як пізніше з’ясувалося, директор магазину. Вже майже традиційно відмовилась представлятись. Однак після деяких вагань навіть дозволила сфотографувати ті злощасні товари з прапорцями.
Ох, ті штрих-коди!
Магазин побутової хімії «Глянц» на вулиці Шеремети, поряд, на площі Ринок – ще один. Це торгова мережа із Житомира. Невеликі магазини-склади, широкий асортимент. І російських товарів, до речі, вистачає. «Чистая линия», «Невская косметика», «Ушастый нянь», «Секреты сибирской травницы». Напевно, аби трохи пом’якшити враження, на полці ще є велика вертикальна смуга з написом українською – «Рецепти бабусі Агафії». І, звісно, жодних маркувань.
Питаємо у дівчат-продавчинь, чи раптом магазин не спеціалізується на російських товарах. Судячи з переляканих облич, вони не знають, що продають, або не хочуть знати. Адміністратор, кажуть, є у сусідній крамниці, що на площі Ринок. Але поки туди дійшли, адміністратор звідти вже зник. А продавець на ім’я Ірина розповіла, що люди, як купували російське, так і далі купують. Про маркування власники нічого не казали, тому його і нема. Але наголосила, що все російське – це залишки, допродують.
Підходимо до білявої дівчини, яка обирає шампунь. Питаємо, чи купує російське. Каже – ні, принципово. Але виявилося, що вона навіть не знала, де то російське, а де інше. У руках тримає шампунь із штрих-кодом 482 (Україна) і питає: «Це Росія?».
Щодо великих супермаркетів, то ми були у «Сільпо» на Дністровській. Ситуація там така: російські товари є, але на них або наклейка «Товари Російської Федерації», а якщо її немає, то на кожному ціннику вказана країна-виробник.
Далі йдемо вулицею Дністровською. В очі кидається яскрава наліпка на скляних дверях: «Бойкот російському. Ми не готуємо з товарів окупанта». Піцерія «Рокі-Піца». Те, що треба. Заходимо. Столики майже всі зайняті. Бармен Ліда без дозволу зверху говорити не хоче. Керівництва на місці немає. Питаємо, а чай «Lipton» є? Є.
Начальник міського управління торгівлі Олег Ганчак каже, що усім великим торговим мережам розіслали листи з рекомендаціями позначити товари російського виробництва. Як це вони будуть робити – це вже на розсуд керівників.
«Десь буквально два тижні тому працівники управління торгівлі провели перевірку і зафіксували, що переважна більшість товарів мають інформаційні «візитівки» про те, що ця продукція зроблена в Росії», – каже Олег Ганчак. І додає: можуть лише рекомендувати, карати за російські товари не мають права, бо в Україні немає відповідного закону.
Однак, чи варто чекати законів? Простіше вивчити штрих-код товарів Російської Федерації – 460-469. Запам’ятали?
Comments are closed.