Богдану Вовчуку – душі івано-франківській книгарні «Букініст» виповнилося 75 років. Тут він працює вже 55 років.
Його знає та любить не одне покоління франківців, пише Репортер.
Продавцем книжок він працює з 1 червня 1971 року. Після закінчення Надвірнянської школи-інтернату хотів вступити в педінститут на історичний, але не пройшов. Рік пропрацював на нафтопереробному заводі у Надвірній, а потім йому потрапило на очі оголошення про набір у книготорговий технікум. Подався туди. Два роки провчився у Києві, а направлення на роботу отримав у Франківськ.
Нині зі всіх книгарень, які лиш були у місті лишилися тільки книгарня «Букініст». Вона у Франківську найстарша.
За його словами, у «Букініст» досі приходять цілими династіями – у кілька поколінь. Колись бабусі ходили з онуками, а нині ті онуки приводять своїх дітей.
Читайте більше: Душа «Букініста». Вже 50 років Богдан Вовчук продає книжки у центрі Франківська (ФОТО)
Багато наших відвідувачів живуть за кордоном, але, коли приїздять до Франківська, то все заходять, – каже Вовчук. – З Америки, Польщі, Ізраїлю. Отак двері відкриваються й люди кажуть: «Добрий день! О, ви ще на місці? Я спеціально своїх онуків привіз. Їду в Чернівці, але сказав, що треба через Франківськ, бо там є така гарна книгарня і такий старий продавець працює. Якщо він працює, то ми подивимося, привітаємося і поїдемо далі». А дівчата, мої колеги, сміються: «Дивіться, приїхали на вас подивитися».
Богдан Вовчук любить слухати покупців. «От, відкриваються двері й заходять дві дівчини: «Ох, ти чуєш, як книгою пахне? Я так люблю цей запах», – посміхається він. – Дівчатам пахне, а ми того запаху вже не чуємо, бо він наш. Я тут у своїй тарілці. Приходжу, як додому. Тут усе моє – вся моя душа».
Тут треба любити не тільки книгу, але й людей, – каже Богдан Вовчук. – Часто – просто вислухати. От, приходить людина і щось хоче, а називає лиш автора або тему, і ми шукаємо разом. Починаємо розгадувати той кросворд і доходити до істини – чого хоче людина? І знаходимо.
Фото: Дмитра Петрини
