У понеділок, 9 березня, в Івано-Франківську ветерани Олександр Зірка та Артем Передереєв розповіли про свої успіхи на міжнародних змаганнях Marine Corps & Air Force Trials. Загалом українська збірна, у складі якої виступали франківці, виборола у США 43 медалі.
Зустріч пройшла у просторі «ветераницивільні Петрос». Спортсмени поділилися досвідом змагань з американськими та британськими військовими, а також закликали побратимів долучатися до тренувань задля психологічної та фізичної реабілітації, пише Репортер.
Надихнути своїх спорстменів
Загалом у змаганнях взяли участь 10 команд. Одна від України, решта – американські та британські військові. Збірну України представили 15 ветеранів. У підсумку вони вибороли 43 медалі.
Олександр Зірка родом із Дніпра, нині живе у Франківську. З початком війни, у 2014-му, добровільно долучився до батальйону «Дніпро-1». Протягом шести років служив у зоні АТО ООС, пройшов Піски, Маріуполь, Бахмут, Мар’янку. У 2022 році, з початком повномасштабного вторгнення, повернувся до війська. Важке поранення отримав на Авдіївському напрямку.
Олександр Зірка змагався в категоріях баскетбол на кріслах колісних, волейбол сидячи, стрільба з лука і кульова стрільба.
В кульовій стрільбі Зірка здобув бронзу. У стрільбі з лука виборов перше місце в індивідуальних змаганнях і друге – в команді. Ще одна медаль на його рахунку – командна у категорії баскетбол сидячи.
Після цих змагань я дуже хочу підтягнути своїх спортсменів – ветеранів, надихнути їх, щоби вони теж потрапили на такі турніри, щоб відчули на собі цю силу та дух змагань, – говорить Олександр Зірка.
Зізнається, це був не лише перший досвід у міжнародних змаганнях, а й перший виїзд за кордон.
Медалі як символ сили духу
Олександр Зірка розповідає, що стрільба з лука була його дитячоїї мрією, але адаптивний спорт почався для нього з реабілітації. Коли проходив реабілітацію в ОКЛ, зацікавився майстер-класами, які проводила призерка Олімпійських ігор Катерина Дубровіна.
Один раз попробував, мені так сподобалося. Вони приїжджали кожного четверга до лікарні, ми залюбки стріляли. В мене почало виходити і я так захопився, що почав їздити на стадіон, а потім мене стали запрошувати на змагання, – говорить Зірка.
Зараз Олександр мріє вибороти ліцензію на Паралімпійські ігри.
Мета є, бажання є, будемо намагатися, – додає Зірка. – Ці медалі — не про особисті досягнення, а про силу духу українського народу, що ми в жодному разі не здамося і продовжуємо свою боротьбу. Я ще працюю в головному управлінні Національної поліції помічником з ветеранської політики, хочу своїм прикладом показати, що поліцейські теж воюють, теж отримують поранення і достойно виступають на змаганнях.
Від кросфіту до мрії про збірну з пауерліфтингу
Артем Передереєв родом із Донецької області, нині мешкає в Івано-Франківську. Служив у третій штурмовій бригаді, отримав важке поранення під час бойового виходу, після чого розпочав складний шлях лікування й відновлення.
Артем Передереєв змагався в категоріях пауерліфтинг, стрільба з лука та волейбол сидячи. Він здобув перше місце у дисципліні паверліфтинг, срібло – в командній стрільбі з лука, і золото – з волейболу в команді.
Розповідає, що під час лікування після травми і ампутації ніг був слабким, але дуже хотів повернутися до того стану, який був до поранення. Поступово почав нарощувати фізичну силу. Коли вийшов на певний рівень і почувався впевненіше, його почали кликати на змагання з кроссвіту:
Я тоді навіть не знав, що воно таке. Але друг сказав “пішли”. Я погодився, бо в лікарні особливо зайнятися було нічим. Так і потягнулось.
Артем Передереєв зацікавився і заняттями зі стрільби з лука. А останні півроку займається ще й пауреліфтингом. Розповідає, тренувався самостійно, без чіткої програми. А після відбору на змагання, тренувальну програму почав коригувати тренер. І після успішного виступу в США Артем поставив собі ціль потрапити в збірну України.
Спортсмени кажуть, особливо вразила підтримка під час змагань. За українську команду вболівали представники Морської піхоти та Повітряних сил США. Окрім того, ветерани обмінювалися шевронами, коїнами, підписували прапори.
Організатори дуже класно підібрали команду. Всі один одного підтримували. У них дуже розвинена культура вболівання. Та й представники від США та Великої Британії дуже добре йшли на контакт, – каже Артем Передереєв. – Проблема була хіба з мовою, бо не всі нас розуміли. Спілкувалися наполовину жестами, наполовину з перекладачем. У нас лишились тільки найкращі враження.
Just for fun
Командний лікар Богдан Рудковський наголошує, що такі змагання — це передусім безпека та реабілітація. У кожному виді спорту є свої категорії, що дозволяє ветеранам з однаковими пораненнями змагатися на рівних. Процес завжди контролюють реабілітологи.
Ветерани пройшли відбіркові змагання “Гарт” від ветеранського відділу фонду “Повернись живим”, а потім – табір злагодження, де їх підготували до командних змагань та індивідуальних видів спорту. Після табору команда вирушила до США.
Одним із важких компонентів став, звісно, переліт. Але хлопці встигли адаптуватись після перельоту і мали ще три дні на підготовку, – розповідає Рудковський. – Сьогодні адаптивні види спорту в Україні вже не є викликом. Обов’язково треба долучатися.
Лікар пояснює, що адаптивний спорт забезпечує необхідний соціальний та психологічний супровід для ветеранів. Він радить волейбол сидячи як один із легких входів в командні види. Бо для цього треба знайти волейбольний майданчик, опустити сітку і грати.
Для самостійних тренувань радить лучний спорт – він порівняно недорогий. До того ж простір “Петрос” має луки, які можна брати і займатися.
Також Рудковський радить реєструватись на табір з баскетболу на колісних кріслах від ветеранського відділу фонду “Повернись живим”, що буде в квітні у Львові.
Не намагайтесь іти у спорт заради певних досягнень. Перше ваше досягнення – це відновлення. Кайфувати і відновлюватись. А все інше буде після. Just for fun (просто заради задоволення), — звертається лікар до ветеранів.
Читайте також: Спорт дає дисципліну. Як Юрій Гапончук у Франківську допомагає ветеранам знайти себе після поранень
