У вівторок, 17 листопада, в Івано-Франківському обласному краєзнавчому музеї відкрили фотовиставку, присвячену 36 окремій бригаді морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського. Експозиція «Шлях війни» розповідає про період від повномасштабного вторгнення до нинішніх боїв на Донеччині.
Окрім фронтових світлин та військової амуніції, на виставці представили особисті речі полеглого розвідника бригади, коломиянина Михайла Зеленецького, пише Репортер.

Вперше експозицію презентували у серпні в Миколаївському обласному краєзнавчому музеї. Згодом її побачили у Львові, тепер вона приїхала до Франківська. Тут виставка триватиме до кінця року, після чого вирушить у Рівне.
Автором усіх фото є військовий бригади Сергій Лисенко.

За словами представниці відділення рекрутингу частини Олени Пучинян, бригада воює ще з 2015 року, однак сучасний етап її бойового шляху висвітлений недостатньо.

Ці світлини відображають бойовий напрямок, де побувала наша бригада, – говорить Олена Пучинян. – З фото можна зробити висновок, що морська піхота, безпосередньо 36 бригада, стоїть на найскладніших напрямках. Як контрнаступ на Запоріжжі чи бої в Кринках.
Напередодні, 16 листопада, у День вшанування загиблих морських піхотинців, військові 36 бригади відвідали Коломию. Там у ліцеї №9 вони відкрили меморіальну дошку випускнику закладу, розвіднику бригади Михайлу Зеленецькому на псевдо «Грін». Серед експонатів виставки є його особисті речі.
Побратим полеглого воїна Олексій з позивним «Мєсний» згадує, що Михайло приєднався до роти розвідки на Сумщині. Підрозділ тоді виходив з Курського напрямку. Свій перший бойовий вихід вони провели разом за Юнаківкою. За словами Олексія, «Грін» проявив там неабияку витримку. За 4-5 місяців служби він виріс до командира групи.
Загинув Михайло Зеленецький 22 червня 2025 року.

Ми разом були на виході на Донецькому напрямку, почався дуже складний штурм. Були загиблі, багато хлопців поранило – я теж отримав тяжке поранення. «Грін» допоміг мені вийти і довів до точки евакуації, – розповідає Олексій. – Потім він повернувся на позиції, а через три дні під час виходу загинув – було пряме влучання в “хаммер”. Морська піхота – це родина, ми маємо робити все, щоб подвиги наших побратимів залишалися в пам’яті.

Мати загиблого захисника Людмила Симчич розповідає, що син пішов на фронт добровольцем наприкінці 2024 року. До цього рішення його підштовхнули особисті втрати — загибель друзів, сусідів та людей, яким він допомагав як волонтер. Михайло пішов у військкомат в Києві, а мати дізналася про це, коли син уже їхав на полігон.
За освітою Михайло Зеленецький був психологом, займався художнім облаштуванням паркетів, а останні півтора року таксував. Мати згадує, що син був дуже активним, волонтерив, допомагав медикам лікарні «Охматдит», підтримував військових. Для виставки в Івано-Франківську родина передала найдорожчі речі сина.

На перший погляд, тут немає нічого особливого, але ця новенька форма — безцінна для нас, – говорить пані Людмила. – Коли ми з його братом їздили на зустріч до Михайла у Краматорськ, він приїхав до нас саме в ній. Тоді я востаннє його обійняла. Також тут є його берет, сумочка, яку він носив багато років і надіслав мені вже з фронту, його телефон, окуляри, перший годинник. Це важкий біль, але такі події дають відчуття продовження його життя.
Авторка: Світлана Лелик








