У неділю, 17 серпня, у Тязеві, відбулося унікальне дійство – обряд селемени. Це передвесільна подія, яка збирала молодь зі всього села на плетіння перевесел з барвінку. З тих перевесел потім робили хрест і чіпали на стелю над молодими. Плетіння супроводжувалися танцями, іграми, співами та частуванням – «засипаною капустою».
Це все показали на сцені Народного дому, а ще зібрали понад 20 тисяч гривень для ЗСУ, пише Репортер.
Молодь збиралась селити барвінок
На сцені клубу влаштували маленьке весілля, виступили десь 50 учасників. Захід тривав годину, а насправді колись у селемени бавилися до пізньої ночі. Поки весільна кухарка не вийде й не нажене молодь додому, бо нареченим треба відіспатися перед шлюбом.
У Тязеві кажуть, що востаннє селемени проводили з 20 років тому. Художня керівниця місцевого будинку культури Ольга Босович та вчителька української мови Наталія Королевич вирішили показати, як селемени проходили у селі 30-40 років тому.
Я 23 роки тому одружувалась і у мене вони ще були, – розповідає Наталія Королевич. – Якраз у будинку культури і було моє весілля, і були перед тим селемени. А потім в селі вже цього не робили обрядами. Просто сплели – і все. І ми хотіли показати повністю, як це дійство проходило 30-40 років тому в нашому селі.
Отож, селемени – це було молодіжне свято. У п’ятницю молода з дружками, а молодий з дружбами, ходили по селі, запрошували на весілля. А ввечері, коли стемніло, до хати молодої сходилася вся молодь. Могло бути їх до сотні.
Неодружені хлопці, яких називали «боярами», йшли у ліс за барвінком. Збирали багато, могли й кілька мішків, та приносили в хату до молодої. До речі, у Тязеві є ціла долина барвінку.
Саме слово «селемени» має кілька значень. Воно походить від слів «селити» і «мене». Тобто барвінок у вінок не вплітали, а селили. Також так називали поперечну балку в стелі. А ще «селеменом» називали брус, який з’єднує крокви, жердку в хаті, на яку вішали одяг, дитячу колиску.
Нагадати про селемени й навчити
З того барвінку, який бояри принесли з лісу, плели два перевесла. Вони могли мати метр довжини чи більше. Плели їх два-три моцні хлопці, а решта молоді сиділа й робила пучки та подавала їм.
Потім ті перевесла сплітали навхрест і прибивали на стелю над молодими. До того ще кріпилися чотири яблука, також навхрест.
Вічнозелений барвінок символізував вічне життя, любов, вірність та пам’ять, а червоні яблука – кохання.
Під час плетіння були жарти, жартівливі переспівки між хлопцями й дівчатами, а також танці. Це все відтворили у неділю у Тязеві. Вперше за довгий час співали забуті пісні та відновили давній танець «Канада». Для танців запросили живих весільних музик – був бубен, скрипка, сопілка, акордеон.
Ще одне суто локальне слово, яке казали лиш тут, було – стончка, тобто стрічка. У молодої були білі стончки по плечах, а у дружок – кольорові.
Ще на селеменах обов’язково мала бути засипана капуста. Страва з квашеної капусти, з пшоном і заправлена шкварками.
Коли весілля закінчувалося, то молоді хлопці розбирали ті перевесла з барвінку, зривали пучки й несли неодруженим дівчатам додому.Хто до якої дівчини залицявся, чи яка йому подобалася, то підкидав під двері чи на подвір’я. А зранку дівчата лише здогадувалися, хто підкинув барвінок
За словами Наталії Королевич вони дуже хотіли нагадати старшим людям ті традиції, а молодь навпаки – захопити й навчити. Каже, їм дуже сподобалося. У залі був аншлаг. Прийшов чи не весь Тязів, а також приїхали люди з сусідніх Єзуполя, Побережжя, Ямниці, Сільця.
Захід був благодійним. Під час концерту зібрали 20 500 грн. Ці гроші підуть на потреби односельців, які зараз на війні.
Наша мета була показати наші традиції, наші звичаї – що воно невмируще, – говорить Наталія Королевич. – Хоч ми дуже сумнівались, чи показувати цю забаву, бо вона є такою веселою у такий нелегкий час. Але потім зійшлись на тому, що якраз потрібно. Молодь дуже до цього спрагла і це наші традиції, культура. Це те, заради чого і воюємо.
Авторка: Світлана Лелик
