Після поранення на Херсонщині Ігор Кантор втратив половину ключиці. Пройшовши тривалу реабілітацію, він повернувся до мрії, яку колись відклав. У Івано-Франківську ветеран відкрив простір для чаювання “Листя”. Нині частину прибутку з бізнесу Ігор передає на закупівлю дронів для своєї бригади, пише Репортер.

Ігор Кантор родом з міста Надвірна. Ще до повномасштабного вторгнення він займався скелелазінням, гірськими походами та альпінізмом. Одного разу після сходження в горах Тянь-Шань у Центральній Азії, він уперше потрапив до чайної.

Це було десь у 2018 році. Ми з друзями мали три дні, щоб погуляти містом. В Азії постійний рух, всі сигналять, на мопедах їздять. Нам захотілося відпочити, зайшли в місцеву чайну випити чаю, — розповідає Ігор.

За його словами, чаювання їх тоді дуже заспокоїло та умиротворило. 

Ми помітили, що не чуємо звуків міста, а більше спів птахів, шелест листя та вітер. Наш фокус змістився на внутрішні моменти. Саме тоді я зрозумів, що мені це цікаво, — розповідає він.

Повернувшись в Україну, Ігор почав вивчати чайну культуру. Тоді ж у Києві познайомився з людьми, які також цікавились чаюванням.

Вони дізналися, що я ходжу в гори, як виявилося, вони теж. Завдяки цій спільноті я отримав доступ до більшої кількості літератури й глибше занурився в культуру чаювання. Це була така “старша чайна тусовка” України, — згадує він.

Посуд та чай купував онлайн, імпровізував із засобами для заварювання, бо спеціалізованого посуду було ще небагато.

Фронт і чай у термосі

У 2022 році Ігор Кантор разом зі своїми друзями пішов служити. Один із його товаришів служив ще з 2014 року в одеській бригаді, туди ж хотів потрапити й Ігор.

Туди не вдалося потрапити, але через зв’язки друга в одеській бригаді, ми потрапили в 126 бригаду морської піхоти, яку згодом перейменували на 39-ту, — розповідає Ігор Кантор.

З чаєм Ігор Кантор не розлучався навіть, коли служив. 

На фронті переважно пив пуер. Він дає багато енергії. А на службі ми втомлювалися і постійно хотіли спати, — каже Ігор.

Згодом, коли ситуація на позиціях ставала стабільнішою, Ігор з побратимами могли під’їхати ближче до тилу, щоб відпочити та почаювати. 

Я бачив, що мої побратими дуже гарно заспокоювалися під час чаювання. Сам процес монотонний, спокійний, тому можна відволіктися, — згадує він. — Ми душевно розмовляли та спостерігали за природою. І це справді допомагало перевести подих

У серпні 2023 року Ігор отримав поранення осколком на Херсонщині, внаслідок чого втратив половину ключиці. 

Після поранення в мене був рік якоїсь стагнації та депресії. Я з хати не виходив. Потім почав займатися з психологом, – розповідає ветеран.

Ігор Кантор лікувався у двох медичних закладах. У одному з них були досвідчені спеціалісти, але слабка матеріальна база, в іншому – навпаки, потужна матеріальна база, але не досвідчені лікарі. 

В одному госпіталі жіночка, реабілітолог, мала стаж вчительки фізкультури. Вона дуже гарно ставилася до людей, але не мала досвіду, — розповідає він. — Власне, мені та реабілітація не дуже допомагала.

Результативне відновлення Ігор знайшов у реабілітаційному центрі святого Юди-Тадея в Івано-Франківську. 

Я і зараз туди навідуюся на масажі. Там мені дуже подобається і склад реабілітологів, і їхній підхід до справи. Під кожного розробляють індивідуальну програму. Дуже гарні там результати і в мене, і в хлопців, — каже Ігор Кантор.

Ідея та чайний простір

Відкрити чайний простір Ігор хотів ще до повномасштабного вторгнення. У 2022 році в потязі до Одеси він пообіцяв собі: якщо повернеться з війни – відкриє його. Після поранення Ігор вирішив втілити свою мрію.

Важливу роль у відкритті чайного простору відіграла наречена Ігоря. Саме вона підтримувала, мотивувала, а подекуди буквально «підштовхувала» до дій.

Якби не вона, я б, можливо, не відкрився, або відкрився, але значно пізніше, – посміхається Ігор.

Частину меблів ветеран відновив або зробив власноруч. Зокрема, дав нове життя стільцям 1960-х років. Один зі столів зробив власноруч.  Полички, в яких зберігається чай та все необхідне, замовляв з Китаю, бо в Україні спеціалізовані чайні меблі не виготовляють. Є в просторі й особливий бамбетель, якому майже 100 років. Його Ігор успадкував від бабусі.

Також у чайні можна знайти книжки зі східної філософії, які, за словами власника, не нав’язують, а радше задають напрям для роздумів. 

Чайна культура в Україні

На думку Ігоря, в Україні чайна культура приживається повільно через звичку до швидкого темпу життя.

Кавова культура сформувала у нас звичку робити все швидко: випив каву і побіг далі. А чай вимагає зупинки та тиші — пояснює він. 

Чайна традиція проникала в Україну поступово. Спочатку через радянських службовців, які відвідували Китай і привозили звідти чай. У 90-х відкривалися перші чайні. Проте справжній інтерес до напою розгорнувся у 2000-х роках. 

Сьогодні ми переживаємо третю хвилю популярності чаю. Люди шукають спокою, намагаються призупинитися, заспокоїтися, і чай — це прекрасний інструмент для цього, — каже Ігор.

Чайна, за словами ветерана, стала не просто місцем для дегустації чаю, а й простором тиші, внутрішнього заспокоєння та налагодження контакту із собою. 

Я з власного досвіду скажу, що ветеранам насамперед потрібен саме спокій, — розповідає він. 

Ігор Кантор радить ветеранам та всім, хто хоче відкрити власну справу, не боятися пробувати нове та шукати себе через навчання. 

Не зупиняйтеся на першому ж варіанті, досліджуйте різні напрямки, можливо, щось відгукнеться. Якщо людина знайде те, що їй до душі, це вже не буде просто робота – це буде хобі, яке приносить дохід і спокій, — ділиться Ігор.

Підприємець зізнається, що розглядав і варіант із державними грантами, однак вирішив поки не подаватися: 

Умови грантів мене б обмежували на початку роботи. Але якщо бізнес зростатиме й виникне потреба у масштабуванні, тоді грантова підтримка стане доречною.

Чайний простір “Листя” працює з 11.00 до 20.00 та знаходить за адресою  Незалежності, 15, 2 поверх, 6 кв.

Авторка: Ілона Салій