26 листопада 2024 року відбувся перший тур національної премії України імені Тараса Шевченка у 2025 році. Члени комітету таємним голосуванням визначили літературно-мистецькі твори, які братимуть участь у другому турі конкурсу на Шевченківську премію-2025.
Від Івано-Франківщини відібрали сімох претендентів у трьох номінаціях. Список учасників оприлюднили на сайті Шевченківського комітету, повідомляє Суспільне. Другий тур конкурсу запланували на кінець січня 2025 року. У ці дні відбудеться наступне засідання комітету з національної премії України імені Тараса Шевченка.
У номінації “література” серед претендентів на Шевченківську премію:
-
Юрій Іздрик з книгою поезій “Колекція”
Юрій Іздрик — український поет, прозаїк та художник “Станіславського феномену”, автор журналу “Четвер”. Працює у напрямку постмодерну. Народився у Калуші, що на Івано-Франківщині. Автор повісті “Острів КРК”, поетичної збірки “Станіслав і 11 його визволителів”, романів “Воццек”, “Подвійний Леон”, збірки есеїв “Флешка”, “Флешка-2GB”, “Таке”, “Underwor(l)d”, “Іздрик. Ю”, “Після прози”, “AB OUT”, “Календар любові”.
Юрія Іздрика на Шевченківську премію висунуло видавництво “Meridian Czernowitz”.
-
Оксана Рубаняк з книгою поезій “Назустріч смерті”
Оксана Рубаняк — командирка взводу безпілотних авіаційних комплексів на позивний Ксена та поетка із села Грамотне Верховинського району. На початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну стала на захист країни. Від травня 2022 року Оксана Рубаняк служила кулеметницею у 72 окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців. Вона була єдиною жінкою у своєму взводі. У доробку Ксени — збірки “Орнаменти долі” та “Дорога життя”. У 2024 році бійчиня увійшла до рейтингу Forbes Ukraine “30 до 30: майбутні лідери”.
“Назустріч смерті” — книга поезій, написаних Ксеною на фронті, видана у 2023 році. Її тираж становить 1000 примірників. Це — друга книжка поетеси. Авторка називає збірку своїм щоденником інколи у формі конспектування подій, інколи — у формі потоку свідомості.
Оксану Рубаняк на Шевченківську премію висунуло Івано-Франківське обласне об’єднання Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка.
-
Богдан Томенчук з книгою поезій “Вишийте, мамо, бронежилет”
Богдан Томенчук — поет та освітянин з Івано-Франківська, директор Івано-Франківського регіонального центру оцінювання якості освіти. Автор видав 14 поетичних збірок, зокрема “На паперті душі”, “Сповідайтесь, мої тривоги”, “Німі громи”, “Сезон ненаписаних віршів”, “Місто героїв і понятих”, “Силуети/Постаті”, “Ранкове місто пізніх ліхтарів”, “Жінка з одного вірша”, “Дві джезви”, “Ранкове місто пізніх ліхтарів”, “Переступний день”, “Ad libitum”, “Густина порожнечі”.
“Вишийте, мамо, бронежилет” — поетична збірка, видана у 2023 році. Вона складається з віршів, написаних у різні роки, зокрема у перші місяці повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Гроші, вторговані з продажу книги, пішли на підтримку Збройних сил України.
Богдана Томенчука на Шевченківську премію висунув Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника.
-
Артур Дронь з книгою поезій “Тут були ми”
Артур Дронь — поет та військовослужбовець 125 окремої бригади територіальної оборони ЗСУ на позивний Давид. Народився у селі Воскресинці, жив у Підмихайлівцях, що на Івано-Франківщині. Автор збірки віршів “Гуртожиток № 6”. Твори Дроня надруковані в антологіях “Молоді голоси” та “Поміж сирен: нові вірші війни”, у збірці оповідань “Моє тихе Різдво”. Окремі його поезії перекладені литовською, англійською, польською, італійською, фінською, норвезькою, білоруською, естонською, іспанською та французькою мовами. До повномасштабного вторгнення РФ в Україну Артур Дронь працював івент-менеджером у “Видавництві Старого Лева”.
“Тут були ми” — поетична збірка на воєнну тематику, яка побачила світ у 2023 році. У лютому цього ж року рядки з вірша Дроня процитувала прем’єр-міністерка Італії Джорджіа Мелоні. У листопаді 2024 року книжка вийде англійською мовою в ЄС та Великій Британії, а у лютому-березні 2025 — у США та Канаді.
Артура Дроня на Шевченківську премію висунув “Український осередок міжнародного “ПЕН-клубу”.
-
Зиновій Легкий з книгою “Час каяття і розплати”
Зиновій Легкий — освітянин, автор новел, повістей та 30 романів. Народився у селі Заланів Рогатинської громади. Літературною діяльністю почав займатися наприкінці 1960-х років. Лауреат премій імені Богдана Лепкого та Ірини Вільде. Проживає на Львівщині.
“Час каяття і розплати” — книга, видана у Львові у 2023 році про події XX століття на Галичині. До неї увійшли три романи — “Стогін ріки”, “Розірвана пастка” та “Розплата”.
Зиновія Легкого на Шевченківську премію висунула Львівська обласна універсальна наукова бібліотека.
У номінації “Публіцистика і журналістика” серед претендентів на Шевченківську премію – Володимир Мула з документальним проєктом “Футбол має тривати”
Володимир Мула — кінорежисер, продюсер, спортивний репортер, журналіст та ведучий. Народився у Городенці, що на Івано-Франківщині. Автор серії репортажів про Ріо-де-Жанейро та циклів “Балтійськими країнами” і “Американська мрія”. Був спеціальним кореспондентом української служби BBC на чемпіонаті Європи з футболу у Франції та на літніх Олімпійських іграх у 2016 році. Автор документальних фільмів “ЮКІ” та “Нація футболу”. У жовтні 2024 року Мула увійшов до складу Ради з державної підтримки кінематографії 2024-2026.
“Футбол має тривати” — документальний проєкт 2023 року, створений Володимиром Мулою у співавторстві з британським режисером Алексом Ґейлом на замовлення Paramount+. Фільм висвітлює шлях футбольного клубу “Шахтар” з Донецька на Лізі чемпіонів сезону 2022-2023 років під час повномасштабної війни. Завдяки цій чотирисерійній стрічці Мула став першим українським режисером, який здобув премію Sports Emmy Awards.
Володимира Мулу на Шевченківську премію висунуло державне підприємство “Національна кінематека України”.
У номінації “Візуальні мистецтва” серед претендентів на Шевченківську премію:
- Нікіта Тітов з серією плакатів “Шлях свободи”
Нікіта Тітов — український художник, плакатист, ілюстратор. Народився в Йихві, що в Естонії. Тривалий час жив у Харкові, працював артдиректором рекламної агенції у Києві, а з березня 2022 року — мешкає в Івано-Франківську. Свій перший плакат Нікіта Тітов створив під час Революції гідності у 2013 році. Твори митця можна побачити у Facebook, на блакитно-жовтому паркані навпроти посольства РФ у Вашингтоні, а також у виставкових залах України та світу. Художник створює інсталяції, ілюстрації до книг та поштові марки (плакат “Передова”, який у 2020 році став водночас маркою та монетою Нацбанку; марка “Все буде UA!” у 2024 році). Деякі плакати та картини Нікіти Тітова зберігаються у фондах музеїв, зокрема й у бібліотеці Конгресу США.
“Шлях свободи” — серія плакатів Нікіти Тітова, які розповсюджуються у соціальних мережах та використовуються на різних акціях підтримки України у світі. Серія започаткована у 2013 році й до сьогодні нараховує понад 1750 робіт. Понад чотири сотні плакатів Тітов створив лише у перший рік повномасштабного вторгнення РФ в Україну.
Нікіту Тітова на Шевченківську премію висунув Івано-Франківський краєзнавчий музей.
У номінації “Кіномистецтво” у другий тур пройшов повнометражний ігровий фільм “Довбуш” Олеся Саніна, Сергія Михальчука та Алли Загайкевич, що вийшов у прокат у 2023 році.
Події фільму відбуваються у Карпатах на початку XVIII століття. У центрі сюжету — опришківський ватажок Олекса Довбуш. У стрічці грають українські, польські, американські актори, серед них — двоє франківців: народний артист України Ростислав Держипільський та заслужений артист України Олексій Гнатковський. Натурні зйомки відбувалися у Карпатах, Львові, Дрогобичі, Києві та на Тернопільщині. У широкий прокат стрічка вийшла 24 серпня 2024 року. За перший вікенд фільм зібрав 8,7 мільйона гривень. На сервісі IMDb кінокартину оцінюють на 7,7 бала з 10.
Стрічку “Довбуш” на Шевченківську премію висунула національна спілка кінематографістів України.
