«Так звана людяність у божевіллі» -цифровий експериментальний перформанс, створений на основі незавершеної драми польського письменника Станіслава Віткевича. Остаточна форма рукопису залишається невідомою, оскільки автор звів рахунки з життям.
Єдиним елементом, що зберігся, є титульна сторінка. І завдяки штучному інтелекту, каже режисер, вони прагнуть завершити втрачений рукопис, йдеться у сюжеті Канал 402.
Оце застосування технологій, воно дозволяє перевірити межі мистецького світу, – говорить режисер Кшиштоф Гарбачевський. – Ці межі і для театру насправді важливі. Тому, що театр – це теж в якомусь сенсі віртуальна реальність. Плюс так само ми живемо у світі віртуальної реальності, ми теж спілкуємося з технологіями у нашому повсякденному житті. Відповідно театр може експерементувати з цим і задавати питання “Що є важливо? Що сьогодні має відбуватися з цим технологіями”. Штучний інтелект, віртуальна реальність є тим, що може нас обєднувати.
«Так звана людяність у божевіллі» написана у 1938 році. Твори Віткевича характеризуються катастрофічним та похмурим баченням світу. Саме же автор захоплювався межами людської творчості й екзистенційними пошуками. І відповіді на багато питань, які ставить митець, самі ж глядачі, кажуть актори, можуть шукати у цій постановці.
Ця робота, переконаний Ростислав Держипільський, не лише данина спадщині автора. А й інноваційне поєднання технологій та мистецтва.
Comments are closed.