У середу, 7 жовтня, в Івано-Франківську презентували документальний фільм «Люди кольору свободи». У ньому зібрали історії людей, які залишаються в окупації, та тих, хто зміг виїхати і розповісти про пережите, пише Репортер.
За словами голови ГО «Тутешні», сценаристки та продюсерки фільму Анна Слюсаренко, ідея фільму виникла у 2024 році на тлі розмов про можливе припинення вогню, замороження війни та територіальні поступки. Тоді постало питання: “А як же люди? Адже окупація – це не лише про території”.
Тож продюсерка захотіла показати, що люди, які залишилися на окупованих територіях, не обов’язково підтримують росію. Навпаки – багато хто продовжує зберігати українську ідентичність і чинити спротив, який часто є непомітним для інших.
Ми вирішили дослідити Крим, з якого все почалося, Донбас, Луганськ, потім інші новоокуповані території у 2022 році. І з`ясували, що насправді, коли почалася анексія Криму, дуже багато українців і кримських татар виходили на мирні мітинги та акції протесту, малювали плакати, казали, що вони за мир, вони проти росії й не хочуть російської окупації. За це їх переслідували. Багато хто потрапляв на підвали, в катівні. І таким чином придушувався цей спротив, щоб в інформаційному полі складалося враження, що Крим одразу радісно прийняв росію. Так само потім було і в Донецьку, – говорить Анна Слюсаренко.
У стрічці поєднали історії людей, які вже виїхали з окупованих територій, зокрема тих, хто пережив полон, та свідчення людей, які досі там живуть.
Герої стрічки, які зараз перебувають в окупації, писали листи або надсилали голосові повідомлення через анонімні закриті канали.
Щоб не наражати їх на небезпеку, їхні голоси у фільмі змінили.
За словами режисерки Людмили Мельник, люди розповідали, як живуть зараз, чому не виїжджають та як чинять опір.
Ми отримали певну кількість голосових відповідей, серед яких є свідчення з Донецька, Севастополя, Генічеська й інших міст. Ми дуже вдячні людям, які не побоялися і відповіли нам, – каже режисерка.
Так у фільмі показують різні форми спротиву українців на окупованих територіях після 2014 року – від збереження української символіки до відкритих протестів.
Ненасильницький спротив на ТОТ – це дуже багато людей. Це людина, яка повісила стрічку, людина, яка включила гімн, людина, яка вчить українську або навчає її. Люди свідомо ризикують своїм життям і можуть загинути страшною смертю, – говорить Людмила Мельник.
Для глядачки Тетяни Філіпової тема стрічки особливо болюча, адже вона родом із тимчасово окупованого Бердянська. Нині в місті її дитинства залишаються дідусь і бабуся, з якими дівчина сподівається ще колись побачитися.
Мій рідний Бердянськ зараз в окупації, для мене важливо, щоб ми пам’ятали про міста, про які менше говорять, – каже Тетяна Філіпова.
Показ «Люди кольору свободи» у Франківську став фінальним у національному турі. До цього стрічку презентували у восьми містах України.
Після показу відбулася публічна дискусія, на якій люди могли поділитися враженнями від фільму, власним досвідом життя в окупації та переїзду до Івано-Франківська.
До слова, стрічки «Люди кольору свободи» немає у вільному доступі. Але доступ до його перегляду можуть надати у ГО «Тутешні», яка підтримує покази і публічні обговорення фільму.
Читайте: «Головне – бажання»: історія 24-річної операторки БпЛА з Франківська
