Та ні. Перукарень було значно більше. Навіть у старому місті маленьких фризієрень, в яких можна було ще й поголитися, було їх зо п’ять. Видно, не кожна мала телефон. Бо у розділі «Перукарні» позначені тільки три. І всі на вулиці Радянській. Одна навіть з косметичним кабінетом. Ці всі я добре пам’ятаю, пише Тарас Прохасько на порталі Збруч.
Усі вони пропрацювали зовсім донедавна. Чого не скажеш про лазні. Їх теж було тільки три. Дві величезні, одна найстарша у місті. Тих великих нема вже тридцять з чимось років. Найстарша – та, де відбувся установчий з’їзд радикальної партії – ще є. Дійсно екзот у світі, де майже кожен приймає душ щодня, а не ходить раз у тиждень покупатися на Дадугіна, 13 або Дарвіна, 3. І в кожній з тих лазень був телефон.
Уже кілька днів я не можу нічого іншого читати. Тільки це. Довідник івано-франківської міської автоматичної телефонної станції. Відповідальний за випуск М.С.Ейдельнант (до речі, мешкав на Виробничій, 34/12, мав телефон 2-35-40). Довідник склала С.О.Генералова. Без телефону. Видно, якась єрархія. Редактор М.І.Карпенко мав, художній редактор М.С. Макаренко теж. А вже техред актор М.Р. (Романович, мабуть) Лучків і коректор О.О. Новічкова жили без домашнього телефону. Чомусь з ним досить довго марудили: здано до набору у вересні 1966, а підписано до друку у вересні 1967. Наклад 10 000. Досить дорогий – 1 крб.
Хоча час тоді тривав інакше.
Можливо, ще й завдяки обмеженій телефонії. В кожному разі цей довідник залишався актуальним аж до кінця 70-х. Так само незмінними залишалися назви і адреси абонентів. Чотири ресторани. З них три при готелях, один – вокзальний (казали, що найрозкішніший). Симпатично, що в кожному був телефон у гардеробі. На ціле місто десять аптек.
Страшенно симпатичні заводи – вапняний, гіпсовий, деревообробний, будівельних матеріалів, крупзавод, металозавод, паровозоремонтний, пивоварний, приладобудівний, ремонтний, склодзеркальний, хімічний, цегельний (їх два) – мов середньовічні цехові гільдії. В обох цегольнях було по одному телефонові. Чого не скажеш про дві газетні редакції. І у «Прикарпатській правді», і у «Комсомольському прапорі» окремий номер мали навіть відділи сільського господарства та робітничої молоді. Так собі жили у модернізованому соціалістичному місті. Із восьми десятилітніх шкіл чотири були російськими. Одна станція швидкої допомоги, одна автозаправочна, одна рятівна на озері, одна технічного обслуговування автомобілів. Консультації були дитяча, жіноча і юридична.
Читайте Тарас Прохасько: Не приходь пустим
І все це вирувало головно на вулицях Радянській, Калініна, Карла Маркса, Куйбишева, Дзержинського, Чапаєва, Комарова, Пугачова, Крилова, Дадугіна, Горького, Косіора, Карбишева (не знати, чи навмисно, але саме там містився холодовий склад), Ломоносова, Маяковського, Крупської…. Був навіть Качалов. На цьому тлі Виробнича, Колійова, Об’їздова, Коломийська виглядали більш націоналістично, ніж тріада Шевченка, Франка і Лесі Українки.
Хоч це складно, але можу собі пригадати як марево ще кількадесят пунктів із списку адрес телефонів загального користування. Вони розділені на категорії «шафки», «кабіни» і настінні. Дивовижно, що подані номери тих телефонів. Туди, виявляється, як у американських кінах, можна було зателефонувати. Шкода, що не знав трохи давніше, жодного разу не мав такого інтерактиву.
Домашніх телефонів було тоді не так багато.
За довідником – коло двох тисяч. Дивлюся тепер на ті реєстри і розумію, яка демографічна катастрофа сталася в цьому місті від середини сорокових до п’ятдесятих. Наших старих фамілій одиниці. Кількасот наших, але не містових. А вісімдесят відсотків – абакумов, авдєєв, аверкієв, альохін, бабарін, бабашкіна, бакланов, єжов, єлагін, перепеліцин, парфьонов, левтерєва, калявін, індюков, мордвінов, мохнаткін… Всякі такі ще дивовижні, що годі вигадати.
Тож читаю довідник як детектив. Намагаючись розгадати, куди вони розчинилися. Куди поділися їхні телефонні апарати? У правилах користування апаратами АТС чітко написано: відповідайте негайно на дзвінок, знімаючи трубку в перерві між дзвінками, зняття мікротелефонної трубки під час дзвінка може викликати псування мікрофона (згоряння порошку).
