Що робили гуцули, коли западала сіра година – розказує науковий співробітник Музею історії Надвірнянщини Андрій Василів.
Сіра година – то був період, коли сонце заходить, уже сховалося, але ще темені повної немає, – пояснює Андрій Василів. – Власне це був час коли сім’я була разом, час для сім’ї, бо вже робити нічого не буде вже нічого і не видко. Зараз маємо електрику, але я ще пам’ятаю як бабуся сказали, що у сіру годину світло включати невільно, бо ще Матка Божа світить на небі. Це був час, коли можна було посидіти поговорити як у кого день перейшов.
За словами краєзнавця, цих сірих годин було дві – одна на світанку, а друга була якраз увечері.
І такі сірі години ми маємо і тепер, особливо, коли до нас в гості приходить цей чорний фертик, тобто блекаут. Коли не маємо світла та не знаємо що робити – розказує краєзнавець. – Це є час для сім’ї, коли бабуся брала внука на коліна й аби забавити дитину співали йому таку гопценку або гоцунку.
Comments are closed.