Тут завіса знову піднялася, Шансон вийшов з двома актрисами. Подвійне Життя кинув їм по квітці. — Всюди панує порок, що отруює душу, — сказала Манон Леско. — Пішли звідси геть.
—?Отже, вечеряємо разом!
В темряві Манон Леско піднесла Подвійному Життю руку до своїх уст, поцілувала її й скропила сльозами. Його це зворушило до глибини душі. В покорі закоханої повії проявляється якась ангельська велич душі, подумалось. В таксі він посміхнувся і сказав:
—?Манон Леско, ти велика актриса. Це буде цікаво. Ми використовуємо синтезатори, гітару, семплер та ефектори для створення музичних структур. Вдома ми слухаємо багато різної музики, тому вихідний матеріал — це симбіоз різних напрямків. Розумієш?
—?Так, — збрехала вона.
— Це правда?
—?Брешу. Але ти продовжуй.
—?Ми маємо музичну самоосвіту. Набуваємо досвіду в досвідченіших людей. Для кращого розуміння світу музики музична освіта не дуже й потрібна. Якщо людина не цікавиться музикою, то ніяка школа їй не допоможе. Часто лише гірше стає, хоча оперувати деякими поняттями таки варто. А ось музичне виховання знадобилося б, знання та розуміння історії стилів, особливості головних персонажів. Треба вчитися бачити та чути, що і як роблять інші музиканти. — Він поцілував її. — Ми вже випустили другий альбом. На «Альфа і Омега» 12 треків. Перший та останній треки альбому звучать як рок-музика, а середина більш електронна. У цьому і була ідея — не дати з першого треку зрозуміти, що буде далі.
—?Чому ви співаєте англійською?
—?Чому? Бо, по?перше, ми слухаємо багато англомовної музики, по?друге, часто вона може сприйматися як фон, як ще один інструмент.
Лише згодом людина починає дослухатися до слів. Також англійською банальні фрази звучать зовсім інакше, ніж звучали б українським.
—?Я так не думаю. Банальні фрази будь-якою мовою звучать банально.
Вона випросталась на ліжку, сту?ливши ноги й поклавши голову просто на простирадло, ланцюжок зсунувся з темного узвишшя її грудей. Очі Манон Леско були заплющені, руки простягнуті обабіч тулуба. Вона дихала дуже тихенько, а тоді сказала: — Я так не думаю.
Любити — це також банально? Не думаю. А ти, Подвійне Життя?
— Плануємо робити відеоряд під свої виступи і також хочемо знайти ві-джея для візуалізації майбутніх виступів. З кліпом поки що нічого не визначено. Наразі немає фінансової можливості знімати його.
—?Ти так і не відповів на моє питання. Розумію.
—?Що ти розумієш? — потягнувся за сигаретою, запальничкою й попільничкою.
—?Для того, аби заробляти гроші, треба бути популярним. Ти хочеш стати відомим?
—?Всі хочуть. Та якщо будеш сидіти і нічого не робити, нічого непередбачуваного не буде.
Тут подзвонили і сказали, що Шансона більше нема.
—?Шансон мертвий, — сказав Подвійне Життя.
—?Як це сталося?
—?Годину назад. Кажуть, їхав на байку, врізався в мерс. Ось і все. Йди геть. Мені потрібно побути на самоті. — Він встав і пішов до бару по пляшку горілки. Потім, коли вона вже оділася, стояла перед дзеркалом й поправляла зачіску: — У кожному з нас є внутрішній цензор, який не дозволяє робити щось не так в музиці, в житті. Але насправді завжди цікаво експериментувати в різних стилях. Шансон доекспериментувався. А втім, він завжди казав, що помре молодим.
—?Ти підеш на похорон?
—?Ні. Ти вже б краще йшла.
—?Я можу залишитися й до ранку. Вдома мене ніхто не жде.
—?А що було далі? — питаю я.
—?Я залишилась. Тепер ми живемо в горах. Я люблю Подвійне Життя. Сьогодні він Шансон, а я для нього Марія. Якщо людина перестає дивуватися тому, що довкола неї, дивуватися життю, вона духовно мертва. Чи вміє людина розпорядитися своїм талантом?
Достатньо для кожного дня своєї турботи. Вибух емоцій — це до загибелі когось чи чогось. Тепер я це знаю. І раніше знала, та було не до того. Шляхів два — або людина починає все з нуля, або вона, озлостившись ще більше, втрачає свій талант.
Манон Леско було за сімдесят. Зупинила таксі. Зараз поїде на цвинтар — покладе квіти на могилу Шансона. Я — розчавлений своїм горем — пішов блукати по місту. Я почував себе зовсім нікчемним і ще гостріше відчував свою самотність у гущі натовпу, який вирував, розбуркуваний безліччю міських інтересів.
Коли душа й тіло розбиті в тривалій болісній боротьбі, то мить найвищої напруги сил призводить або до смерті, або до непритомності, схожої на смерть, у якій, правда, натури, здатні до опору, черпають свіжу наснагу.І я безсило падаю на дерев’яну лавку, мабуть, збліднувши, наче мрець.
І тут почав падати перший сніг. Я весело посміхнувся і сказав:
—?Давно пора. Осінь вбиває. — Потім підходжу до якоїсь дівчини, та й кажу їй: — Ти такий лагідний і добрий, коли спиш і все не прокидаєшся й не прокидаєшся. Я так і думала, що ти не прокинешся, і було навдивовижу хороше. Ти був такий добрий до мене. Ти думав, що все те діється уві сні? Не прокидайся. Я теж зараз засну, але якщо не засну, то буду печерною дівчиною. Вона не спить і охороняє тебе. А ти спи й знай, що я поруч. Спи. Спи. Спи.
Дівчина регоче. Я починаю реготати. Ввесь світ кругом приколюється й регоче. Падає, падає перший сніг.
