Продовжуємо досліджувати цьогорічних нобеліатів. Про премію в галузі фізики йшлося в минулому тексті. А після них найбільше мені сподобались дослідження у сфері фізіології та медицини. За них премію у 2022 році присудили шведському вченому Сванте Паабо, пише Максим Карпаш у Репортері.
Його науковий доробок пролив справжнє світло на походження нашого виду homo sapiens. Завдяки дослідженням Сванте Паабо ДНК сучасних людей, неандертальців і денисівської людини було встановлено, коли наші підвиди «розійшлись». Це сталося близько мільйона років тому. А ще задовго до того – 7 млн років тому – наші види роз’єдналися з людиноподібними мавпами типу шимпанзе.
Також команда дослідників під керівництвом Паабо встановила, що у сучасних людей європейського чи азіатського походження до 4% геному походить від неандертальців.
Власну методику Паабо застосував до добре збереженого фрагменту кістки пальця, який у 2008 році знайшли в Денисівській печері в Сибіру. Результат – відкриття нового виду гомініда, який назвали денисівською людиною. Це до 6% геному сучасних людей, які живуть у Південно-Східній Азії.
Отже, завдяки цим дослідженням ми краще зрозуміли наш еволюційний розвиток. Поки людина розумна рухалась з Африки через Аравійський півострів в Європу та Азію, на заході жили неандертальці, а на сході – денисівські люди. Обидва ці підвиди вимерли, залишивши за собою ДНК-слід у homo sapiens.
Читайте Максим Карпаш: «Заплутана нобелівка» з фізики 2022 року
Результати досліджень Паабо також вказують, що і homo sapiens у процесі еволюційного розвитку змішувалися з іншими підвидами прямоходячих приматів. Але слідів цих вимерлих предків знайти не вдалось. Адже у тропічному кліматі вони надто швидко руйнуються…
Таким чином, сукупність наукового доробку Сванте Паабо дозволила започаткувати цілком нову наукову дисципліну – палеогеноміку. Це розділ палеонтології, що ґрунтується на змінах геному людини. У рамках цієї галузі науки стало можливим краще зрозуміти процеси еволюції та міграції людини. Таким чином можна зрозуміти відмінності людини розумної від денисівської людини та неандертальців. Раніше про це не було відомо взагалі.
Палеогеномічні дослідження мають і практичний сенс. Прикладом цього може вважатись денисівська версія гену EPAS1, яка надає переваги для виживання на значних висотах і особливо поширена серед мешканців Тибету. А гени неандертальців у європейців мають значний вплив на імунну відповідь у разі інфекцій. У майбутньому ми точно побачимо нові відкриття.
Та вже зараз стало зрозуміло, чому у генетичному протистоянні перемогли саме homo sapiens. Вони уміли створювати складні обряди (підґрунтя для постання культур), активно використовували знаряддя праці (нині ми називаємо це інноваціями), створювати образотворчі предмети (ранні прояви мистецтва) та були здатні плавати. Іншим гілкам – денисівцям та неандертальцям – не вдалося досягнути цього рівня.
Далі, скоріше за все, ми дізнаємось більше про генетичні особливості нашого розвитку, схильності до певних хвороб, поведінкових моделей.
Цікаво, а яким є склад геному українців? Дозволю собі підозру, що відмінності між українцями й росіянами пролягають саме на генному рівні.
Максим Карпаш, професор Університету Короля Данила
