Зарядні станції на сонячних панелях для військових. Якби мені рік тому хтось про таке сказав, на думку прийшла б армія Ізраїлю, США, Китаю, Німеччини чи Японії. Словом тих країн, де джерела відновлюваної енергетики і так у «фаворі» в цивільному житті, пише Максим Карпаш у Репортері.
Нинішня війна багатьох моїх колег перетворила на волонтерів і «фахівців» з логістики. Що й звідки перевезти, як передати і де взяти. Ці питання актуальні досі. Працює схема – чим більшій кількості передаєш, тим ще більше питають про нові можливості.
Та не просто так нас вчили у школах творам великого українця, філософа Григорія Сковороди. Мені до душі припала його думка про «сродний труд». Начебто у кожного з нас є справа чи справи у житті, які нам дійсно цікаві та відповідають нашим потребам. Словом, саме та робота, пішовши на яку ти ніколи не будеш себе почувати «впряженим». Не будеш малювати межу між роботою та особистим життям, шукати омріяного «консультантами» та «тренерами» балансу між цими сферами.
Читайте Максим Карпаш: Онлайн чи офлайн освіта
У перші дні березня до нас звернулись колеги з проханням допомогти з альтернативним живленням певних систем. Ми оперативно допомогли. Наука підтвердилась у житті – навіть у хмарну пору дня електроенергії від сонячних панелей цілком достатньо для поставлених завдань.
Потім від наших друзів із ЗСУ, крім усього іншого, пішли запити на акумулятори/генератори/павербанки/ліхтарики. Ми звісно, цілковито розуміючи польові умови (серед нас є учасник АТО – доктор технічних наук), уточнювали – які плани щодо зарядки, способів маскування генераторів, забезпечення пальним тощо. Життя показало, що наші питання були цілком слушними.
Тоді ми наважились запропонувати зарядні станції на сонячних панелях.
Спочатку простіші – поки сонце світить, доти зарядка триває. Потім пішли складніші – з акумулятором. Далі – станція, що дозволяє живити пристрої, розраховані на 220 вольт. Звісно, маючи на зберіганні Starlink, знаючи його потрібність для ЗСУ, ми випробували нашу розробку саме на цій системі зв’язку. Результат втішив. Сподіваємось, що втішить найближчим часом і ЗСУ.
Читайте Максим Карпаш: Як нам пережити зиму й перемогти
До чого це так складно та заплутано? До того, що ми нація супергероїв. Ми забезпечуємо наших захисників тепловізорами, радіостанціями із шифруванням, безпілотниками та багато чим іншим. Вже скоро на кожній кухні буде фахівець, який розрізняє види снарядів, системи радіоелектронної боротьби тощо. Це усе – дуже серйозний технологічний стрибок для нашої нації.
Для прикладу, тепловізор – складний пристрій, призначений для вимірювання температурних полів у інфрачервоній частині спектра випромінювання. Його простіший аналог – пірометр – прилад для дистанційного визначення температури в одній точці (використовується в деяких системах наведення зброї). Наша армія з усім цим високотехнологічним обладнанням скоро буде виглядати, як інопланетна цивілізація для угруповань орків, значна частина з яких досі не розуміє, як працює пральна машина.
Сподіваюсь та вірю, що після перемоги технологічність публічної дискусії не знизиться. Ми почнемо розуміти, що саме технології, суспільство знань чи, якщо хочете, інформаційне суспільство дає змогу усім його членам розвиватись, ставати кращими на користь свою та прийдешніх поколінь.
Максим Карпаш, професор ІФНТУНГ
Comments are closed.