Розваги Статті Туризм Фото

Карантин не зупиняє. Як франківські мандрівники продовжують досліджувати планету (ФОТО)

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr
За минулий рік прибутки галузі туризму впали по всьому світу, а замість закордону українці поїхали досліджувати найближчі області. Але справжні мандрівники не злякалися труднощів і невідомості.

«Репортер» поспілкувався з франківцями, які відвідали далекі країни, незважаючи на пандемію.

Фото: Юлія Зі
Еквадорська погода

Зійти на найвищі вулкани Еквадору вирішили сміливі дівчата зі Львова. Серед них – троє франківчанок: Галина Стрипа, Юлія Стрипа і Марічка Задорожна. Вони підтримали ідею двох досвідчених альпіністок відправитись у Першу українську жіночу експедицію. Загалом до Південної Америки полетіли восьмеро жінок, більшість – пластунки. Мета – надихнути інших дівчат на відважні вчинки.

Спочатку планували піднятися на гору Аконкагуа, розташовану в Аргентині. Але країна не відкрила кордони. Тому, через карантин, довелося корегувати маршрут.

«Потім планували зійти на найвищий вулкан світу Охос-дель-Саладо, розташований у Чилі. Коли купували квитки, стало зрозуміло, що й туди не впускають. Тож зупинились на Еквадорі, – говорить Галина Стрипа. – Через карантин ми не могли добиратися через Європу й летіли з двома пересадками – у Стамбулі й Панамі. Потім через погодні умови наш рейс перенесли на два дні. Тому експедиція скоротилася і це вплинуло на акліматизацію».

Експедиція тривала трохи більше трьох тижнів. У програмі були дві акліматизаційні вершини – Руку Пічинча (майже 4696 м над рівнем моря) і Фуя Фуя (4279 м), і три найвищі вулкани Еквадору: Каямбе (5790), Котопаксі (5897) та Чимборасо (6268 м). Перед тим дів­чата ще пройшли альпшколу, яку організували місцеві інструктори.

Фото: Оксана Літинська

«Звичайно, було важко. Особ­ливо перший вихід – акліматизація, звикання до висоти, – розповідає Галина. – Найбільше було труднощів з погодою, яка в Еквадорі дуже мінлива. На Котопаксі піднялися успішно, хоч погода була погана. На Каямбе та Чимборасо зійти не вдалося. Зіграв людський фактор, а ще ми потрапили в електричний шторм, снігопад. Потім в останні дні ми спробували ще раз, але знову невдало: завадили сильний вітер і сніголавинна небезпека».

Читайте: Навіщо людям гори, та як у Франківську стати справжнім альпіністом (ФОТО)

За її словами, в Еквадорі жорстко дотримуються карантину: у масках ходять на вулиці й у приміщеннях, навіть у гірських притулках. Після 22:00 – комендантська година. А туристів через карантин дуже мало, тож українкам місцеві раділи.

«В Еквадорі дуже цікаво, всі привітні, – каже Галина Стрипа. – Ми помітили, що еквадорці дуже люблять свою країну, можуть багато розповісти про неї. Ми гуляли по Кіто з гідом, а відвідати інші міста з екскурсією не вдалося – був дуже щільний графік. Але країною поїздили, бо наші вершини були в різних її кутках».

Дівчата створили фандрейзингову кампанію, тож з фінансами на поїздку допомогли меценати, друзі та небайдужі. А також залучили багато українських брендів, які допомогли із спорядженням та їжею. За словами Галини, у середньому поїздка обійшлася в 4000-4500 доларів, і то без спорядження. Найбільше пішло на авіаквитки, альпшколу. Але були й непередбачувані витрати.

Фото: Юлія Зі

«За кілька днів до вильоту Туреччина змінила правила перетину кордону, тому терміново довелося робити ПЛР-тест, – говорить Галина. – Також всі гори в Еквадорі розташовані в національних парках, тож треба платити за дозвіл на сходження. Хоч там питання не так фінансове, як бюрократичне: треба писати офіційного листа на пошту нацпарку, яке можуть розглядати кілька днів. Тоді видають доз­віл, який дійсний лише на одну спробу сходження».

Фото: Богдан Скасків

Стамбул носить маски і смакує колоритом – репортаж з берегів Босфору (ФОТО)

Єгипет без поспіху

Мандрівник Богдан Скасків родом з Франківська. Кілька минулих років зимував у Південній Америці. Цьогоріч їздив на яхтинг у Туреччину, а також провів більше місяця у Єгипті, працюючи дистанційно. З кількома друзями мешкав у Дахабі, на узбережжі Акабської затоки Червоного моря.

«Єгипет – це більше Близький Схід, ніж Африка. А я люблю Близький Схід, багато разів там бував, – розповідає Богдан. – Наприклад, там молитва п’ять разів на день. Ми жили в нетуристичному районі, тож чули муедзинів з 4-5 ранку. Спочатку прокидаєшся, а через три дні звикаєш».

Мандрівнику вдалося відвідати старовинний монастир Святої Катерини, галасливий Каїр з його пірамідами, зійти на гори Синай і Святої Катерини, займатися дайвінгом неподалік Дахабу.

Читайте: Мечеті, пустелі, фараони. Як подивитися Єгипет по-іншому (ФОТО)

«Мені було цікаво поспілкуватися з бедуїнами, бо Синайський півострів поділений між різними племенами, – розповідає Богдан. – З ними можна зустрітися біля монастиря Святої Катерини. Там є кемпи, де нагодують і напоять чаєм. Коли люди їздять пакетним туром, вони максимум вибираються на екскурсії, а там хочуть втиснути все в один день. Але все це цікаво робити без поспіху – насолодитися плаванням чи прогулянкою по каньйону».

Туди друзі летіли чартером, а назад поверталися регулярним авіарейсом. За словами Богдана, чартером дешевше, але якщо купувати квитки за кілька днів до вильоту. Двокімнатну квартиру вдалося зняти за 400 доларів на місяць. Загалом, Єгипет – недорога країна, хоч бюджет залежить від запитів.

Монастир Святої Катерини. Фото: Богдан Скасків

«Працювати в Єгипті досить комфортно. Мене лякало, що тут гірше з інтернетом, бо деякі мої друзі скаржаться на швидкість. Але це залежить від специфіки роботи, мені було нормально, – каже Скасків. – Подорожувати теж безпечно. Звісно, всюди є винятки. У великих містах, як Каїр, краще вночі в деякі місця не ходити, але таке є всюди».

Від єгиптян у мандрівника залишилися приємні враження, хоч у туристичних місцях завжди є ті, хто хоче нажитися на туристах. А щодо карантину, то в Єгипті його не дуже дотримуються.

Фото: Богдан Скасків

«У Дахабі казали, що маски тут носять лише під водою, – посміхається Богдан. – Вона потрібна хіба, коли сідаєш у міжміський автобус. У Каїрі дехто носить маски, хоч там це теж не дуже популярно. Маску точно треба одягнути при вході в музеї, публічні простори».

Богдан Скасків і далі не сидітиме на місці – через тиждень збирається в Танзанію.

Фото: Ганна Бурлака
Різдво у Мексиці

Мандрівниця й консультантка з самостійних подорожей, авторка блогу про мандри, Ганна Бурлака відвідала 67 країн світу. Цього року з чоловіком вперше поїхали у Мексику.

«Більшість доступних та бюд­жетних країн все ще закрита. Додаткова складність ще в тому, що інформація може змінюватися щотижня, – говорить Ганна. – Наприклад, ми купили квитки в Мексику, а за три дні до нашого прильоту штат Мехіко потрапив у «червону зону». Закрили всі музеї та другі по висоті піраміди у світі – Теотіуакан. Заклади почали працювати з 11:00 до 18:00 й лише на виніс».

За словами мандрівниці, у Мексиці карантинні обмеження залежать від того, в якій зоні штат. У «зеленій» все працює, лише треба носити маски у громадських місцях. А в «червоній» закривають культурні й розважальні заклади, магазини не першої необхідності, але громадський транспорт працює. Зате маску всі носять навіть на вулиці. Також всюди є санітайзери.

Фото: Ганна Бурлака

Летіти довелося з пересадкою в Амстердамі. Ціни не зросли, просто відпали зручні варіанти.

«Колись ми могли вилітати з ЄС. Наприклад, з Польщі чи з Іспанії час від часу бували акції в Мексику за 300-400 євро у два боки. З України таких цін практично не було і немає зараз, – розповідає Ганна Бурлака. – Квитки на літак купили за 5-6 тижнів до вильоту. Я знайшла найнижчу ціну на ті дати, коли могли взяти відпустку. Ми захопили обидва Різдва та Новий рік – усі свята провели в Мексиці».

Читайте: Світ побачити й від холоду втекти. Куди вирушають франківці, аби зігрітися взимку (ФОТО)

Загалом поїздка тривала два тижні. Подружжя відвідало п’ять штатів, найбільше запам’яталися древнє місто майя Чичен-Іца, Мехіко, водоспади Ель-Чифлон.

«Ми відвідали й колоритні містечка, і каньйони, водоспади, піраміди та древні міста майя, купалися в Карибському морі та пірнали в сенотах, – згадує Ганна Бурлака. – Найбільше вразили люди – завжди привітні, усміхнені та раді допомогти. Ми з чоловіком трохи говоримо іспанською, і нам завжди допомагали, залишали свої справи, щоб провести чи показати те, що ми шукаємо, розпитували, хто ми й звідки. Люди в Мексиці часто вітаються на вулиці просто з ввічливості».

Під час пандемії Ганна з чоловіком ще встигли поїхати на Балкани власним авто. За три тижні відвідали Хорватію, Чорногорію, Албанію, Північну Македонію та Сербію. А також, як завжди, активно подорожували Україною. За словами мандрівниці, жаль, що під час пандемії практично зникла свобода вільного пересування.

Фото: Ганна Бурлака

«Уже не можна чкурнути кудись на вихідні, щоб подивитися щось цікаве, відвідати музичний фестиваль, розвіятися, здійснити давню мрію, – говорить Ганна Бурлака. – Подорожі за кордон це також своєрідний індикатор розвитку – що ти зміг сам, заробив кошти, запланував бюджет, час, продумав маршрут, вивчив нові слова іншої мови. Подорожі як по Україні, так і за кордон – це величезне джерело практичних знань. Ось без частини цього джерела було важко».

Авторка: Ольга Романська
Донат
Читайте «Репортер» у  Telegram та Instagram  – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні
 

Comments are closed.