Раніше бували ну просто дуже холодні зими. І сніжні. Від морозів страждали не лише люди, а й тварини. Коли все замітало товстим шаром снігу, їм було важко добувати собі їжу. Старожили розповідають випадки, коли голодні вовки виходили з лісу та швендяли околицями Станиславова у пошуках поживи.
Втім, наймасовіша поява диких тварин у середмісті була пов’язана зовсім не з морозами, пише Репортер.
Через кілька років після сумнозвісної Мармулядової пожежі, тобто на початку 1870-х, у лісі біля Пацикова (нині Підлісся) відбувалося велике полювання. За класичною схемою, одні мисливці стояли на номерах, інші заганяли дичину. Лови обіцяли бути багатими, адже загонщики сполохали велику зграю диких кабанів. Аж раптом щось пішло не так. Дикі свині вирвалися з лісу й побігли у бік Станиславова. Не відомо, чи проскочили вони міст, чи перебігли Бистрицю по льоду, але дуже скоро ціле стадо опинилось на вулиці Галицькій. Можна уявити, якій гармидер зчинився у місті – крики людей, іржання переляканих коней і т. д. Втім, далі «гості» дісталися площі Ринок, і подальші події нагадують крутий вестерн.
Читайте також: Легенди Станиславова/Івано-Франківська. Що страшніше за вогонь
По кабанах відкрили вогонь. Або прокинулася поліція, або очуняв військовий патруль, або хтось із місцевих почав лупити з вікна – сьогодні ніхто не знає. Бідолашні тварини бігали навколо ратуші, перекидали прилавки з товаром…
Врешті-решт, стадо втекло на якусь бічну вуличку й залишило місто так само несподівано, як і з’явилось. На площі Ринок лишилися кілька вбитих кабанів.
Наскільки все це правда, нині сказати важко, але саме так писала газета «Земля Станиславівська» 6 травня 1928 року. Стаття Л. Франковського «Станиславів крізь віки», сторінка 3.
