Максим Карпаш: Чому важлива акредитація

Відбулось кілька ключових подій, після яких цілком своєчасним є цей допис – завершилась вступна кампанія в університети, а комітет з етики НАЗЯВО визнав наявність плагіату в роботах т.в.о. міністра Сергія Шкарлета. Приводом же стала перша річниця моєї належності до когорти тренерів та експертів з акредитації НАЗЯВО.

Зараз у професійній спільноті пішла кампанія критики та відверто слабкого захисту нової системи акредитації. Вважаю за доцільне коротко пояснити, що таке НАЗЯВО, акредитація і для чого нам це все в Україні, пише Репортер.

Національному агентству із забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО) не пощастило з милозвучністю абревіатури, але пощастило з поточним керівництвом (чинний голова – Сергій Квіт), крутою командою заступників і секретаріату, де керівником є грамотний і драйвовий Михайло Винницький. Поява цієї структури «підв’язана» під Угоду про асоціацію з ЄС і ось чому. НАЗЯВО має ключову функцію з акредитації освітніх програм вищої освіти за всіма трьома рівнями – бакалавр, магістр і доктор філософії. Акредитація є цілком ринковим інструментом забезпечення якості, і це стосується не лише освіти – тому вона і згадується в Угоді про асоціацію.

Поясню спочатку на прикладі споживчих товарів. Чому там мало українських продуктів можна зустріти у магазинах в ЄС чи США? Не секрет, що за якістю вони почасти цілком відповідають аналогам на закордонних ринках, але документальних доказів цьому катма.

Уявіть, що умовний шоколадний батончик виготовлений на українському заводі. Щоб він потрапив в український магазин, достатньо декларації від виробника, що показники харчової безпечності відповідають вимогам українського ж стандарту. Знаючи ціну ділової репутації у нашому бізнес-середовищі, торгові мережі користуються законним правом вимагати сертифікат відповідності. Сертифікат, виданий незалежною установою, яку називають органом сертифікації, засвідчує, що той батончик за складом, технологією виробництва та фасування відповідає чинним стандартам і є безпечним. Такий висновок роблять виключно на підставі випробувань, виконаних випробувальною лабораторією чи центром, які мають для цього кваліфікований персонал, прилади, реактиви, процедури досліджень (також стандартизовані).

Читайте: Максим Карпаш: Недопуск до навчання

Цікаво, що саме в українських реаліях все це також відповідає стандартам, що є аналогам європейським. Ядром цієї всієї системи є акредитація – процедура підтвердження спроможності як органів сертифікації, так і випробувальних лабораторій виконувати поставлені завдання. І ось тут проблема – нашу систему акредитації практично не визнають ключові торгові партнери. Простою мовою – як тільки наша процедура акредитації органів сертифікації та випробування продукції відповідатиме світовим вимогам, у продукції з українським сертифікатом з’являться шанси позмагатись на світових ринках. Так, до речі, відбулося з ключовими експортними групами продуктів – олією, курячим м’ясом, зерновими, металом. Вони сертифіковані у закордонних системах.

Але вертаємось до освіти – дипломи, видані українськими вишами, є аналогами сертифікатів. Університети ж у цьому випадку є й випробувальними центрами – ми самі визначаємо рівень знань студентів. Зверніть увагу, що у школі вже є ЗНО – незалежний від школи спосіб оцінити рівень знань. Таким чином, як тільки наша система акредитації у сфері вищої освіти почне відповідати світовим правилам, долучиться до профільних спільнот та асоціацій, дипломи, видані університетами на підставі акредитації, будуть без додаткових вимог визнаватись у провідних країнах світу.

Читайте: Максим Карпаш: Живе Білорусь!

Саме тому функціонування НАЗЯВО міститься в Угоді про асоціацію з ЄС – ми зацікавлені у вільному рухові студентів, робочої сили та фінансів із найпотужнішою системою на континенті. Інакше – переважна більшість інших вигод від Угоди стають зайвими декораціями. У поточному виконанні НАЗЯВО цю роботу виконує належно.

Даю просту рекомендацію тим, хто вчиться зараз у вишах і майбутнім вступникам – поцікавтеся щодо наявності чи відсутності акредитації на освітніх програмах, а також досвіду акредитацій за схожими програмами і планів їх витримати. Без акредитації – диплом навіть в разі успішного завершення не буде визнаватись на рівні держави.