Щороку 1 червня у світі відзначають День захисту дітей. Як правило, влаштовують всілякі концерти, конкурси з подарунками, майстер-класи та інші розважальні заходи. Рідше розповідають про права дітей та їхні проблеми. А говорити про це варто, й не лише раз на рік, пише «Репортер».
Трохи історії
Про соціальний захист дітей вперше заговорили у 1924 році. Саме тоді ухвалили Женевську декларацію, яка у дуже простих термінах визначає обов’язки дорослих щодо дітей. Після прийняття декларації права дитини увійшли до системи міжнародного права, а сам документ став основою всього майбутнього міжнародного розвитку правових ініціатив, які стосувалися дітей.
Зокрема в Женевській декларації йшлося про те, що в дитини повинні бути всі засоби, потрібні для її нормального матеріального й духовного розвитку. Також там зазначається, що голодна дитина має бути нагодована, хвора – отримати допомогу, сирота чи безпритульна має право на притулок і догляд. Є там і про виховання та захист від усіх форм експлуатації.
У 1959 році Генеральна Асамблея ООН ухвалила інший документ – Декларацію прав дитини. Порівняно з Женевською ця була ширшою. Вона зачіпала не лише життєві потреби – йшлося і про любов, і про розуміння, право на ім’я і національність. З’явилися поняття расової, релігійної або іншої дискримінації.
До теми: Непотрібна малеча. На Прикарпатті 99% дітей сиротіють при живих батьках
Втім, документом, де зазначено, що людство зобов’язане дати дітям усе найкраще, стала Конвенція про права дитини, схвалена ООН у 1989 році. Україна ратифікувала її у 1991 та внесла відповідні зміни до національного законодавства.
Конвенція ООН – це міжнародна угода, і кожна країна повинна дотримуватися її вимог. Там 54 статті, де чітко прописані базові права: на життя, безпеку, освіту, медицину, право на сім’ю.
Щодо Дня захисту дітей, то його відзначають у світі з 1950 року. А от в Україні 1 червня проголосили офіційним святом дітей лише у 1998-му.
Права порушують в сім’ях
Парадоксально, але в нас найчастіше права дитини порушують в сім’ї. Про це розповіла начальниця служби у справах дітей Івано-Франківської міської ради Ірина Рохман. За її словами, на сьогодні на обліку служби є 45 дітей, що опинилися у складних життєвих обставинах.
«Це діти, які живуть з батьками, але ті не виконують своїх батьківських обов’язків, – пояснює Ірина Рохман. – Ми всі прекрасно знаємо, що коли батьки люблять дитину, піклуються про неї, то вона росте щасливою. Якщо ж батьки ставляться до того безвідповідально – діти страждають. З такими сім’ями працює служба у справах дітей. До роботи також залучаємо департамент освіти і науки, центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, а також департамент молодіжної політики та спорту».
До теми: Секс і діти. Коли батьки не мають права брехати
Побутує думка, що найбільше проблем у неблагополучних сім’ях. Наприклад, там, де батьки зловживають алкоголем. Або ж у неповних сім’ях чи багатодітних. Втім, ситуації бувають різні.
«Насправді, проблем можна чекати з будь-якого боку, – каже Ірина Рохман – Сім’я може бути повною та забезпеченою, але дорослі не можуть порозумітися між собою, і дитина стає свідком домашнього насильства. Зараз в нас на обліку таких двоє».
Ще одна категорія – діти-сироти й позбавлені батьківського піклування. На сьогодні на обліку у міської служби таких є 158, з них 19 – на повному держзабезпеченні.
«Наше завдання – влаштувати цих дітей у сім’ю – говорить Ірина Рохман. – Це може бути усиновлення, опікунство, патронатні сім’ї. Наприклад, минулого року нам вдалося влаштувати у сімейні форми виховання 27 дітей. А от забираємо дітей із сім’ї ми лише у крайніх випадках».
Діти шукають розради – франківський нарколог дає рекомендації батькам залежних підлітків
На контролі поліції
За словами начальниці ювенальної превенції ГУНП в Івано-Франківської області Алли Бойчук, на особливому контролі поліції нині перебуває майже 300 прикарпатських сімей.
«З початку року ми склали 325 протоколів відносно батьків, які не займалися вихованням дітей. Це майже на 100 більше, ніж торік, – розповідає Бойчук. – А якщо ми складаємо протокол, то й приймаємо рішення про тимчасове вилучення дітей із сім’ї та поміщення їх до закладів соціального захисту – в центри психологічної реабілітації чи лікувальні заклади».
Як правило, такі батьки обходяться попередженням, але буває, що й доводиться платити штраф – це вирішує суд. Усе залежить від того, чи готові дорослі виправляти помилки.
«У нас була ситуація, коли майже рік притягували до відповідальності жінку, яка мала проблеми з алкоголем і не займалася вихованням своїх дітей, – розповідає Алла Бойчук. – До нас неодноразово надходили повідомлення, що мама п’яна лежить під ялинкою, а дитина по ній повзає. Хоча і умови проживання і сім’я в цієї жінки була нормальні. Рік знадобився, аби достукатись. Ми вилучали, потім віддавали цю дитину. Бабуся брала на поруки маму, обіцяла, що вона пити не буде, а потім та знову зривалася. Зрештою, вона пройшла курс лікування у наркодиспансері. І я була дуже приємно здивована, коли побачила їх у місті. Дитина доглянута, сама вона теж гарно виглядає, і особисте життя влаштувала, і старша дочка вже школу закінчує. Тобто геть інша ситуація в сім’ї. І таких прикладів є багато».
До теми: Без підозри на допит. У Франківську відкрили «зелену кімнату» (ФОТО)
Окрему увагу в поліції приділяють дітям, які стають жертвами важких злочинів, зокрема сексуальних. З початку року в області зареєстрували три такі провадження.
«Перший випадок – це зґвалтування 13-річної дівчинки, виявили в січні в Івано-Франківську. Багато розказувати не буду, але справа направлена до суду, – каже Алла Бойчук. – Другий випадок – розпусні дії в сімейному середовищі щодо шестирічної дівчинки. Триває досудове розслідування. І є ще один – статеві зносини з дівчиною, яка не досягла статевої зрілості. Відкрите кримінальне провадження».
Загалом з початку року від злочинів на Прикарпатті постраждали 46 дітей, з них 14 – до 14 років.
Рідний ґвалтівник. Чому на Прикарпатті діти страждають від сексуального насилля
Авторка: Ірина Гаврилюк
Comments are closed.