Василя Міщенка нині знають мільйони українців. Цей талановитий хлопець взяв участь у популярному телешоу «Голос країни», вразив своїм академічним, сильним голосом Святослава Вакарчука та увійшов до півфіналу.
Від Святослава Вакарчука Василь отримав багато корисних порад
Василь тільки недавно повернувся з Києва. Їздив на фінал телешоу «Голос країни», але тепер уже як глядач. Говорить трохи втомлено, а ще – з якоюсь ностальгією, бо вже все закінчилося.
Участь у шоу «Голос країни» для Василя Міщенка – поки що єдина та найсерйозніша подія. До того він виступав на сцені невеличкого клубу в рідному селі Балинці на Снятинщині, ще тричі їздив від району на аматорські фестивалі до Польщі та Болгарії.
У родині Міщенків гарно співає батько. Від нього хлопець і успадкував гарний голос. Каже, співає з раннього дитинства. «Я ще до школи не ходив, а вже всім казав, що стану артистом, – сміється Василь. – І зараз нічим не хочу займатися, лише музикою».
Він закінчив Коломийський педагогічний коледж, за фахом – учитель музичного виховання, зараз працює художнім керівником при сільському Будинку культури. Керує сільським хором, чоловічим і дівочим ансамблями.
«У хорі 20 людей, – розповідає Василь. – Тут є значно старші від мене жінки та чоловіки від 30 до 60 років. Усі без музичної освіти, але за два роки я добився того, що співають, майже як професійні співаки – по нотах і на чотири партії».
Василь зізнається, що про «Голос країни» мріяв ще з перших передач, але ніяк не міг наважитися на участь, бо розумів, ще недостатньо потрібних навичок. І наважився лише тепер. Зайшов на сайт конкурсу, дізнався усю потрібну інформацію, заповнив анкету.
Каже, рідні й не знали про його затію. Єдиною, кому хлопець зізнався про свої плани, була його кохана дівчина Уляна. Вона й підтримувала Василя від самого початку. Разом із ним подалася на кастинг до Львова.
Жорсткої конкуренції між учасниками шоу «Голос країни» не було
А там було стільки талановитих людей, говорить співак, що він і не сподівався пройти далі. Але потім зателефонували зі столиці та запросили на «сліпі» прослуховування, де чотири зіркові тренери обирають собі підопічних. Туди вже подалися всією родиною. На «сліпому» відборі Василь співав за ширмою. Каже, то була ідея організаторів.
«Я потрапив на щось таке велике для мене, що й не заперечував, – говорить Міщенко. – Мені, навпаки, було приємно, що мене так виокремили. Їм самим було цікаво, бо мій вік та зовнішній вигляд не відповідають моєму голосу».
За ширмою, каже хлопець, співати ще страшніше та складніше, бо нічогісінько не бачиш. Ані тренерів, ані реакції залу. Але й тут Василь пройшов далі та потрапив у команду лідера гурту «Океан Ельзи» Святослава Вакарчука.
А далі розпочалася підготовка до проекту, яка тривала від січня до червня. Майже весь цей час хлопець пробув у Києві. Лише зрідка приїздив додому. Всі «немісцеві» конкурсанти жили в одному готелі, але графік був настільки напруженим, що навіть не було часу ходити один до одного в гості.
До речі, Василь запевняє, що аж такої конкуренції серед учасників не було. Він з усіма здружився, а з деякими спілкується і досі.
Щира атмосфера панувала й серед тренерів. Усі вони часто підходили до різних учасників із різних команд, питали, як настрій, бажали успіху.
Про свого тренера – Святослава Вакарчука Василь розповідає із захопленням.
«Він великий професіонал, – каже хлопець. – Для нього дуже важливо, аби все було виконано на найвищому рівні. Він давав багато корисних порад. У мене манера співу більш академічна, він радив, де співати легше, де ніжніше. Я взяв від нього дуже багато».
І життя в нього тепер змінилося, каже Василь. Півфіналіста «Голосу країни» впізнають на вулицях, підходять за автографами, просять сфотографуватися. Зізнається, що це дуже приємно.
Про плани Василь Міщенко говорить неохоче. Знову все тримає під секретом.
«Зараз я буду в селі, але час від часу їздитиму до Києва, більше нічого сказати не можу, – інтригує Василь. – Навіть рідним нічого не розказую, поки не буде подолана якась певна дистанція. Що менше людей знають про мої плани, то мені краще і спокійніше. Коли мовчу, то в мене все складається як я хочу».
Успіху, Василю!
Comments are closed.