Про танці в житті і про життя у танці настільки цікаво слухати, що врешті хочеться сказати «стоп» – і самому розпочати свій танець. То й що, коли на перший погляд здається, ніби не зможеш одне чи не зумієш інше. Кортить відтворити бодай один із найпростіших рухів.
«Сучасна хореографія від модерну до джампінгу – це унісекс, де чоловіче і жіноче змішане. Канонічно – це повна протилежність бальній хореографії, де є пара – він і вона», – говорить керівник клубу сучасного танцю «Адреналін» Ярослав Бабчук. Його розповідь про сучасний танець може бути значно довшою навіть за кілька сучасних танцювальних композицій вкупі, проте оминути бальну тему він не може, бо саме звідти починалося його танцювання. До речі, у клубі «Кармен».
Хто б ви думали диктує танцювальну моду? Час. А оскільки мода – панянка, за якою стежать, як правило, молоді, то й відповід-но сучасний танець – це емоції, потужна енергетика та яскравість. Проте, крім експресії та настроєвого драйву, сучасний танець вимагає неабиякої дисципліни і самоорганізації. За словами Бобчука, навіть ті, хто два-три роки тому прийшли до клубу геть розтелепаними, нині – самоорганізовані та результатив-ні. Ярослав пригадує, що конче потрібні свого часу «копняки» отримував і він. Від Калинчуків.
Бабчук проводить паралелі: бальний танець – це картина у виставковій залі художнього салону, а сучасний – це графіті. Дуже важливими є базові перші кроки, основа, а вже далі – фантазія. П’ятий рік Ярослав викладає сучасну хореографію в Івано-Франківську і пишається тим, що він – один із перших, хто розпочав сучасне танцювання у нашому місті.
Сьогодні своїм учням (віком від 11 до 21) Бабчук радить уміти і знати якнайбільше – народний, бальний, класичний танець. «Зацик-лення на чомусь одному, – каже він, – зупиняє розвиток і практично зводить на нуль шанси на подальші успіхи та перемоги». Особистий приклад вчителя – це десята позиція в європейському рейтингу хіп-хоперів, яку Ярослав здобув за три роки занять цим стилем. Але ж, за його словами, цьому передував базис – класика, бальні танці та навіть вільна боротьба. А вперше 21?річний Ярослав ступив на паркет, коли йому виповнилося 12.
Про своїх учнів Бабчук може розповідати довго. Він їх вчить, він з ними радиться, іноді вчиться у них сам. А за окремими, каже, треба й самому поквапитися, бо не встигнеш…
Теперішній репертуар клубу «Адреналін» – усі напрямки сучасної хореографії, крім брейк-дансу. Ярослав говорить, що він особисто брейк-данс як танець не відчуває. До речі, знайти та відчути свій стиль – означає зрозуміти власний характер. «Мої стилі – це ліричний хіп-хоп і джаз-фанк, – каже Бабчук. – З певністю можу сказати, що у цих танцях – справжній я».
Тектонік, крампінг, джампінг, джаз-фанк, джаз-модерн – це теж стилі сучасного танцювання. Коли ж колектив вдається до міксування тих чи інших стилів, створюючи нову композицію, то вона настільки вражає оригінальністю, що чіпляння на неї якоїсь назви, стверд-жує Бабчук, просто зайве. Нехай кожен називає по?своєму.
Трапляється, що до Ярослава танці приходять уві сні. Один із них, ще не поставлений, він вирішив назвати «Життя». У центрі – бомж?саксофоніст, що виконує мелодію, органічну його світові. Проте ця музика настільки промовляє до кожного, хто проходить повз, що люди спиняються і розуміють – не треба ганятися за сучасним світом. Адже в танці, до якого спонукає ця музика, можна відчути та зрозуміти зміст власного життя. Варто лише спробувати.
Comments are closed.