«Тут шматок не лізе в горло, а ти пишеш про якісь смакоти. Вийди з усіма й поможи державі встати з колін – писака!». Саме це я почув учора на свою адресу на вулиці. Не відповів, бо така дискусія ні до чого б не привела. Якщо людина кидає в бік іншого якісь звинувачення, навіть приблизно не знаючи його життєвих переконань і громадської позиції, то про що дискутувати?
Ситуація дійсно непроста і кожен повинен сам для себе визначитись і зрозуміти, хто він і з ким він? Якщо ви визначились, то було б не зле задуматися над питанням, чим можна допомогти тим, хто зараз мокне під дощем і снігом, відстоюючи право на цивілізоване життя.
І ваше право, до речі, також. Якщо ви не в змозі приєднатися до молоді, то хоча б своєю небайдужістю організуйте якісь канапки з чаєм, адже те, що нині бачимо довкола, не має централізованого фінансування. Власне усвідомлення безперспективності їхнього майбутнього й вивело молодь на площі.
Що в першу чергу необхідно в таку погоду мітингувальникам? Чорний, шипшиновий і липовий чай, мед, шоколад, горіхи, бульйон курячий і рибний з чорним перцем, морквяно-капустяні салати з соняшниковою нерафінованою олією, лимони. Це тільки з їжі. А ще не будуть зайвими теплі рукавиці, шарфи, шкарпетки, масні креми для обличчя і рук, дрова. Втім, головне – відчуття підтримки людей довкола.
Що нас чекає попереду? Власне про це мій наступний вірш:
Жорстока дійсність
Шляхетність нині – це як СНІД і трипер,
Не в моді стала кровка голуба.
Нас хочуть мати і Москва, і Путін
Не в переносному – в прямому сенсі, так!
Заберуть все, від шахти до заводу,
Заберуть все, чого нема, що є.
У олігархів наших, не в народу.
Вони прозріють, втративши своє.
І зрозуміють, ставка не зіграла
У казино із назвою Життя.
Тим пацанам усього буде мало,
Така сумна реалія буття.
Їм пофіг мова, віра і закони,
Їм абсолютно пофіг я і ти,
Їм не указ петлиці і погони,
Вони всіх хочуть рвати на шматки.
Вже час близький, коли терпіння чаша
Наповниться, розлившись за краї.
Народ простий, як вулканічна маса,
Змете їх вщент із рідної землі.
І лиш тоді на попелищі долі
Запліднить рабська смерть для нас свободу.
Ми оберем по добрій своїй волі
Достойний шлях для нашого народу.
Сподіваюся, що ті, хто очікував на новенький рецепт та історію, не ображатимуться на мене й зачекають нашої зустрічі у наступному номері «Репортера».
