Куранто для нас звучить настільки ж дивно, як для чилійця – книдлі чи мачанка. Але це тільки в тому разі, якщо він корінний чилієць. А от коли він українського походження, то інша справа. Дивно, як ці люди, що живуть по той бік земної кулі, намагаються зберегти своє коріння, традиції та кулінарне мистецтво прадідів.
Чилі – це Південна Америка, країна, що межує з батьківщиною картоплі – Перу та омивається Тихим океаном. Тому в національних стравах там, як правило, є картопля та морепродукти. Чилійські морепродукти (морьякос) вважаються одними з кращих у світі. Особливо смачні краби й локос (молюск «морське вушко»).
У цій країні вирощують практично всі фрукти та овочі, які ростуть на планеті, цьому сприяє клімат. Кухні півдня та півночі Чилі дуже різняться. (Південь вважається більш автентичним, бо саме тут мешкали корінні племена). Страви з одною назвою на півдні та півночі можуть навіть близько не нагадувати одна одну. Наприклад, куранто. На півдні ця страва більш схожа на такий собі земляний шашлик, бо готується на розпеченому пласкому камінні, а зверху загортається гранню. А на півночі в основі куранто є багато морепродуктів. Втім, у країні однаково популярні обидва варіанти.
Та основна чилійська національна страва – це «Ломо а ля поюре», великий запечений шматок яловичини із двома смаженими яйцями зверху та смаженою картоплею. Тут ви не матимете великих витрат на їжу. Пристойний обід у ресторані – 3-4 долари, і це буде великий шмат м’яса, картопля, салати, графин вина з водою. Усе своє, жодного імпорту, тому й не дороге. У чилійських фермерів – величезні пільги, але й вимоги до якості продукції – наджорсткі. Перших п’ять років фермери податків не платять, пізніше сплати є майже символічними. Експорт – прерогатива держави, яка скуповує у фермерів надлишки за ринковими цінами.
На перший погляд чилійська кухня мала би бути жахом для вегетаріанців і сердечників, але… Для цих категорій є вдосталь різноманітних страв із овочів та фруктів. А тим, хто все ж таки віддає перевагу традиційній чилійській (не пісній) кухні, на допомогу ще прийде славнозвісне місцеве вино. Саме воно, наполовину розведене негазованою водою, допоможе перетравити масну їжу. На мою думку, чилійські вина – найкращі з тих, що виробляють у Південній Америці.
Але повернімося до куранто. За кількістю смачних компонентів ця страва нагадує наш бограч. Зіпсувати таке важко…
Добре вимиваємо листя капусти й картоплю. Бульбу чистимо та розрізаємо на чотири частини. Добре промиваємо морепродукти: кальмари, мідії, щупальці восьминога. Нарізаємо ковбасу, розділяємо свинячі реберця, підсмажуємо на олії з цибулькою та курячими стегенцями.
У велику глибоку пательню складаємо продукти таким чином. Спершу застеляємо фольгою дно й боки пательні. Викладаємо листя капусти. На капусту по черзі шарами – морепродукти, картоплю, молоду квасолю, кукурудзу, м’ясо. Викладаємо, поки не заповнимо пательню до верху. Тоді заливаємо сухим білим вином із сіллю та накриваємо усе це листям капусти. Закриваємо фольгою, запікаємо годину в духовці при температурі 180-200°С.
На вісім порцій нам знадобиться:
капуста – 10 великих листків,
картопля – 6 великих,
мідії – 1 кг,
кальмари – 1 кг,
щупальці восьминога – 1 кг,
свиняча ковбаса – 300 г,
свинячі ребра – 1 кг,
курячі стегенця – 6 штук,
кукурудза консервована – 1 банка,
молода квасоля – 1 кг,
цибуля – одна велика,
сухе біле вино – 0,7 л,
олія, сіль перець.
Дорого? Я знаю – бо океан далеко і майже все імпортне. Але страшенно смачно. Спробуйте хоча б раз на дружню компанію – сподобається.
Смачного!
