Природа реально випробовує усіх нас на стійкість до спеки. В останні дні показники термометра у тіні вперто трималися за позначкою 30. Не знаю, як ви, але особисто я легше переношу –30, аніж +30.
У мороз можна тепло вбратися, посьорбати гаряченького чайочку з варенням або медком і, на крайній випадок, сидіти дома, слухаючи, як потріскують дрова у печі. А спека, то така штука, від якої сховатися важко. Ви скажете, а кондиціонер – а я скажу, що шкідливо. Нерідко саме він стає причиною літніх запалень легень і гострих бронхітів. Звичайно, тут присутній момент «сили звички» – у кого він і вдома, і на роботі, той з часом адаптовується. А ті, хто заскочив до магазину з вуличного «пекла» і навмисно став під струмінь зимного повітря, реально в групі ризику. Чому в горах і на морі спеку переносити легше? Там немає такої вологості, яку ми маємо тут, на рідному Прикарпатті. Взимку та ж сама проблема: – 30 у нас і – 30 на півночі – це дві великі різниці. Там комфортно і свіжо (бо сухо), а у нас вуха відпадають (бо вологість).
Закінчуємо говорити про особливості клімату і переходимо до кулінарних рекомендацій. Перш за все, не забуваємо, що дорослому у таку спеку потрібно випивати не менше, ніж 1,5 літра рідини на добу. І, звісно, необхідно налягати на овочі та фрукти, бо вони зараз максимально насичені вітамінами і мінералами. Саме тому вашій увазі пропоную три короткі бліц-рецепти.
Яблука в тісті. Яблука чистимо від шкірки та серцевини і нарізаємо кружальцями по 0,5 см. Поливаємо лимонним соком, пересипаємо цукром і корицею. Для тіста збиваємо яєчні білки до стійкої піни. Жовтки розтираємо з цукром і сіллю, додаємо сметану, муку і добре перемішуємо, додаючи потрохи молока. Перед тим, як смажити, до жовткової суміші, обережно помішуючи, додаємо білки, але так, щоб не «впала» піна. Кружальця яблук з допомогою виделки занурюємо в тісто, обережно поклавши на пательню з розігрітою олією, смажимо до золотого кольору. Всмажені яблука викладаємо на таріль, притрушуємо цукровою пудрою і смакуємо. (4 яблука, 3 яйця. 120 г муки, 30 г сметани, 50 г цукру, сік лимона, кориця і цукрова пудра).
Турецький лимонад. Лимон добре миємо, ріжемо на шматочки і перемелюємо в блендері разом із м’ятою і цукром. Заливаємо все водою, доцукровуємо до смаку та кладемо у холодильник на ніч. Якщо не покласти у холодильник, то лимонад буде гірчити. Зранку проціджуємо напій через сито і переливаємо у графин. Гарантую – на завтра ви приготуєте його як мінімум втричі більше. (1 л. води, 2 лимона, 100-150г.цукру, 2‑3 листочки м’яти).
Грушева піраміда. Відділяємо білки і збиваємо у пишну масу, поступово додаючи цукор. Додаємо в крем подрібнену грушу, шкірку лимона і ваніль та збиваємо все у однорідну масу. Грушечку миємо, чистимо і нарізаємо на кружельця (по 1 см). Обов’язково залишаємо хвостик, без нього композиція буде не завершеною. Кружельця поливаємо соком лимона. Тепер робимо з грушки піраміду. На кожне кружельце, починаючи з нижнього, викладаємо білковий крем і так аж догори, де буде хвостик з грушки – як логічне завершення смакоти. Зверху можна посипати подрібненими горішками і полити карамельним або фруктовим сиропом. Але це на ваш власний розсуд, бо піраміда і без них буде досконала на смак. На родину потрібно приблизно: 7 груш, 3 яєчних білки, шкірка з одного лимона, 150 г цукру, ваніль і горішки.
Не лінуйтеся – воно того варте.
