Якщо вірити вченим, то океани й моря наразі вивчені максимум на 15‑20 %. Вода щодня приносить якісь відкриття. Знають лиш одне — якщо на суші закінчиться все поживне й корисне, то нас врятують океани.
Адже флора та фауна там досі майже цнотливі, багатющі. Щоправда, й недешеві. І саме дорожнеча морепродуктів інколи підштовхує людей ставати море-мисливцями. Я мав із цього приводу курйозний випадок із молодшим сином Іваном.
Болгарське узбережжя Чорного моря, особливо скеляста його частина, не є бідним на мідії. В ресторанах їх — досхочу. Але ж українці не завжди хочуть платити за те, чого довкола й так безліч? Треба лише пірнути десь на 2‑3 метри та «наламати» тих мідій на скелі.
Отже мій болгарський приятель Васіл узяв потрібне спорядження, свою доньку Йорданку, мене та мого сина Івана й вирушив на мідії. До моря ми з’їхали серпантином біля містечка Кранєво. Йорданка з Іваном залишилися на березі коло величезного каменя, а ми поплили якихось метрів 10‑15 до скелястої брили, яка височіла над хвилями. Мідій на тій скелі було — просто цілі колонії. Васіл одразу показав мені, як треба «ламати» (збирати) мідії. Хвилин 20 і садок на 5‑6 кг був повним. Ми попливли до берега та висипали здобич у 60‑літровий чан.
А ще треба сказати, що в присутності мого Івана не можна вбити навіть докучливу муху, не кажучи про щось більше. І от, бачачи цю купу мідій, Іван тихо спитав: «Татку, а вони ще живі?». Я чомусь проігнорував запитання, й ми знову попливли до скелі. Зробили десь зо три запливи, бо Васіл, окрім нас, запросив на мідії ще й свою родину. Наприкінці, подавши дітям металеву сітку з мідіями, попливли до красивезного грота у скелястому березі. А от коли повернулися — у нас із Василем просто відняло мову.
Мідій не було. Мій Іван умовив Йорданку випустити здобич, бо «їхні дітки будуть за ними плакати». Пірнати знову сил уже не було. Ми тихо-мирно зібралися, дорогою заїхали на базар і купили 20 кг живих мідій у мушлях. Про дитячу витівку жінкам розповіли не одразу, аби не псувати вечір ні собі, ні дітям.
Більшу частину мідій Васіл готував класично, а кілограма три чищених тушкував у сирному соусі. То було щось неймовірно смачнезне!
Про користь мідій написано багато, але про два моменти таки скажу. Кобальт в організмі людини є відповідальним за нормальне протікання обмінних процесів, а в мідіях його в 10 разів більше, ніж, наприклад, у курці. І ще в них є 20 полінасичених жирних кислот, які відіграють важливу роль у профілактиці та лікуванні таких хвороб, як інсульти, атеросклерози, ішемії та інфаркти. Може, саме тому, що японці щодня вживають дари моря, вони й живуть найдовше за всіх…
Отже, готуємо. Беремо мідії — свіжі або розморожені до кімнатної температури. Півкільцями нарізаємо цибулю, смажимо на олії до золотавого кольору. Тоді додаємо мідії, соєвий соус до смаку й тушимо на середньому вогні п’ять хвилин. Паралельно варимо рис. Потім на середній терці натираємо плавлені сирки, додаємо до мідій, вливаємо трохи води, накриваємо кришкою. На малому вогні тушимо до тих пір, поки сир із водою не утворять однорідну масу (соус). Знімаємо з вогню.
На велику тарелю викладаємо відварений рис. Зверху — мідії в соусі. Все це прикрашаємо кропом і подаємо до столу з охолодженим білим сухим вином.
Нам знадобиться:
мідії — 500‑700 г,
цибуля — 2 шт.,
рис — 300 г,
сирки плавлені — 4 шт.,
кріп — пучок,
соєвий соус — до смаку.
Мушу зауважити, що мідії протипоказані людям, схильним до алергічних реакцій, і тим, у кого порушена здатність згортання крові. Будьте уважні!
Смачного!
