Нещодавно в Івано-Франківську затримали п’ятьох працівників обласного бюро судово-медичної експертизи. Їх підозрюють у протиправних діях при вилученні анатомічних тканин. Майже місяць четверо з них перебувають у СІЗО, п’ятого відпустили під підписку про невиїзд. Поки триває слідство, «Репортер» поспілкувався з керівником обласної судмедекспертизи Олександром Мудрицьким.
— Пане Олександре, чим взагалі займається ваша структура?
— У першу чергу — виявленням кримінальних злочинів. Обов’язком експерта перед людьми є гарантування їх від безпідставних звинувачень і захист суспільства від кримінальних елементів шляхом допомоги слідству. Крім того, займаємося лікарськими питаннями, які стосуються правильності чи неправильності лікування, визначення батьківства тощо.
За рік робимо приблизно 14 тисяч експертних досліджень. У нас є п’ять криміналістичних лабораторій, чотири відділи та вісім міжрайонних відділень. Наші експерти розслідують сотні злочинів, у тому числі й досить резонансні.
— Чи правда, що недавно ви були головою експертної комісії по факту загибелі композитора Володимира Івасюка?
— Було таке.
— У цій справі є новини?
— Я не маю права цього коментувати. Але хочу сказати, що вся інформація викладена в судово-медичній документації, яка є в прокуратурі.
— Зрозуміло. Тоді давайте повернемося до останніх подій. Отже, зараз ваших працівників звинувачують у незаконній трансплантології?
— Так. До служби, яка нині не має стосунку до трансплантології, є питання з трансплантології. І щоб не бути голослівним, можу показати документ: роз’яснення прес-служби Мінохорониздоров’я (МОЗ) від 03.07.2012 року, де розписана діяльність працівників Івано-Франківського бюро судово-медичної експертизи. Трансплантології там нема.
— То чим вони займалися, крім своїх прямих обов’язків?
— З 2007 року МОЗ вніс обласне бюро судмедекспертизи до переліку тих установ, які мають право здійснювати забір анатомічних тканин. Ще є три постанови Кабміну, які дозволяють нам цю роботу. Крім того, є наказ МОЗу та ще один наказ головного управління охорони здоров’я ОДА, який зобов’язує нас створити таку оперативну бригаду.
Ми так і зробили. Вона почала працювати у 2008 році, до 2011-го, а тоді робота була припинена. Уже понад рік вони не працюють.
— Що конкретно вони робили?
— Забір тканин. Це — анатомічні об’єкти: ділянки кісток, шкіри, м’язів, які потім забирало державне підприємство «Біоімплант». Там вони проходили спеціальну обробку та відправлялися в Німеччину, де після багатьох циклів переробки з них виготовляли біоімплантати, які потім повертали в Україну. А тут ними надавали медичну допомогу людям.
Це дало державі велику вигоду. За останні п’ять років в Україні провели понад 8000 таких операцій, із них 4600 — дітям. Завдяки цьому дитяча смертність по певним захворюванням зменшилися майже вдвічі.
— То чому ви перестали це робити?
— Людей налякали чорним піаром цієї теми. Родичі не давали згоду на забір тканин, співпраця припинилася, продовжувати не було змісту.
— Яка зараз ситуація: скарги, перевірки?
— Насправді, перевірки для нас — не нове. Вони були ще в той час, коли ми працювали. Були дві міжнародні, а також регулярні перевірки з МОЗу, СБУ, УБОЗ, але жодних порушень вони не знаходили.
Коли ми ще працювали, не було й жодних скарг від родичів, а от тепер вони звідкись узялися.
— Ви не припускали, що таке може статися?
— Ні. 23 червня до нас просто прийшли, провели обшук у цих працівників, викликали їх на допити й затримали. Зараз триває перевірка.
— Певно, є питання стосовно того, що родичі давали згоду не на ту кількість анатомічних матеріалів, яку забирали експерти…
— Справа в тому, що об’єм не обговорювався. У згоді родичів не стояло питання про те, скільки має бути матеріалів чи їх перелік. У згоді було «так» або «ні». Адже, коли лікарі йшли на забір, то не могли знати, скільки буде забиратися тканин. А могло бути й таке, що, отримавши дозвіл, знаходили протипокази, а тому забір взагалі не робився.
— Не припускаєте, що ці тканини могли піти десь «наліво» — на продаж?
— Ні про який продаж мови бути не могло. Це абсурд. Приїхали вчені з «Біоімпланту», а це, зауважу, державне підприємство, розповіли про ситуацію в державі: мовляв, це благородна мета, вони допомагатимуть людям (і допомагають, до речі). А далі бачимо, що з того вийшло.
— Яка зараз ситуація в колективі?
— Дуже напружена, адже заарештовані кращі працівники: порядні, гуманні, які, вважаю, чесно виконували свою роботу. І незважаючи на чиїсь старання їх очорнити, більшість експертів розуміють абсурд ситуації.
— За кордоном донорство доволі модне. Чому в нас інша ситуація?
— З моральної точки зору трансплантологія є однією з найскладніших тем біоетики. Кожна людина є не тільки потенційним донором, а й потенційним реципієнтом. Кожен може потребувати пересадки того чи іншого органу чи тканини.
У світі, на відміну від України, ця тема не звучить на рівні брудних технологій. Там усе більше говорять про користь донорства. А в нас донорство опустили до рівня інквізиції. І справа тут не в моді, а в законах.
Перед інтерв’ю зі мною вам було би добре піти й спитати у тих сотень людей, які стоять у черзі та чекають навіть не на органи, а на біоімпланти, а потім у тих сотень, яким роблять операції, а потім у тих матерів, які просять гроші на операції дітей. А після того — спитати у тих депутатів, які роблять можливою таку ситуацію.
— Що в нас не так із законо-давством?
— В Україні є презумпція незгоди. Тобто без дозволу родичів або без заяви самої людини, яку вона зробила раніше, не можна забирати органи чи тканини. А в цивілізованих державах — навпаки: якщо людина при житті не написала, що вона проти донорства, то вона автоматично стає донором.
До речі, в Україні над забором органів і тканин мають право працювати понад 60 установ. І займаються вони цим у значно більшому обсязі, ніж ми. Але там вони продовжують працювати, а в нас тут виникла дивна ситуація.
Я розумію, що була б людина, а закон чи стаття знайдуться. І розумію, що там, можливо, були порушення інструкцій чи правил. Але тоді, на мою думку, все це має розглядатися на рівні адміністративного розслідування. Натомість, є кримінальна справа.
* Трансплантологія — розділ медицини, який вивчає проблеми трансплантації органів, а також перспективи створення штучних органів.
Comments are closed.