Колеги знають: час від часу журналістика виснажує. Певно, в кожного з тих, хто працює тут не тільки за гроші, періодично виникає бажання покричати, напитися чи втекти десь подалі. Звідки такі страсті? Все просто – ти постійно спілкуєшся з різними людьми і найчастіше вони приносять тобі свої проблеми, біль, якого потім буває важко позбутись. Особливо якщо зважати на результат, бо написати – ще не означає допомогти.
На жаль, відсоток користі від публікацій невисокий, на то є багато причин, але основна – байдужість. Іноді вона просто вбиває. Тим приємніше іноді пересвідчитись, що далеко не всі ще змогли наростити товстезну, майже бегемотівську шкіру. Що добрих людей таки більше!
 |
Яскравий приклад – історія зі збором грошей на лікування Тарасика Грабчука. Менш ніж за місяць з початку цієї акції до неї долучилася просто купа небайдужого народу. Оголошення та банери з проханням допомогти розмістили багато газет і сайтів – від усіх прикарпатських до «Української правди». Люди роблять плакати, скриньки для збору коштів, моляться громадами, проводять благодійні акції. Так, двічі на тиждень малі франківці зі скриньками ходять по місту і збирають кошти від перехожих. А цієї неділі в Івано-Франківську відбудеться концерт відомої виконавиці співаної поезії Зої Слободян – слідкуйте за афішами. Пізніше, 20 вересня, на Вічевому майдані люди приноситимуть на продаж улюблені книжки – приходьте, купуйте, не пошкодуєте, ваші гроші підуть на таку справу, що добрішої не знайти.
Лише у групі соціальної мережі Facebook «Крик про допомогу», яку створили батьки хлопчика, на вечір вівторка було зареєстровано майже 2500 користувачів. Станом на 12 вересня в перерахунку на гривні зібрали 651792 грн. – орієнтовно 28,3% від потреби. І зараз гроші надходять з різних боків – від колег, колективів підприємств Прикарпаття, церковних парафій, студентів, сусідів, зовсім незнайомих людей з цілої України та навіть з-за кордону.
За інформацією Андрія Грабчука, батька Тарасика, очікувана вартість лікування нині зменшена з 2 млн. 800 тис. грн. до 2 млн. 300 тис. грн. Лікування хлопчика коштуватиме менше завдяки сприянню української громади Німеччини.
Перелічувати можна довго, все одно когось забуду, вже вибачте. Та й ці люди точно не чекають якоїсь особливої подяки – бо роблять це не під вибори. І те, що нас, тонкошкірих, раптом виявилося так багато, захоплює. Адже при такому збіговиську добро-гарячого люду хвороба просто мусить втекти й ніколи не повертатися.
А родині Грабчуків років так через двадцять обов’язково треба буде створити десь у тих же соцмережах сторінку «Весілля Тараса». Навряд чи весь небайдужий інтернет приїде на свято. Але точно зрадіє. Бо насправді це ж таке щастя – допомогти.
