Днями голова фракції «Фронт змін» у Івано-Франківській міській раді Ігор Прокопів став головою комісії з питань ЖКГ. Проте, саму ж комуналку він у професійному сенсі покинув, звільнившись із посади директора ДКП «Теплокомуненерго» (ТКЕ). Отже, чим займається та переймається нині Прокопів – читайте нижче.
– Пане Ігорю, які висновки ви зробили для себе після виборів? Як оцінюєте їх результат для вашої політичної сили?
– Ми набрали практично те саме, що отримав на президентських виборах Арсеній Яценюк. Тобто зберегли електоральну нішу. А це означає: наша політична сила є затребувана. Хоча ми планували набрати 21 %, а взяли 14 %. Напевно, дався взнаки брак часу на агітацію. Адже нас «пустили» на вибори лише 31 серпня. І якщо порівнювати з іншими політичними силами, то ми були в найгірших умовах. Проте отримали непоганий результат. Користуючись нагодою, хочу подякувати виборцям і запевнити їх, що ми працюватимемо, як обіцяли.
– Тож ви будете в опозиції чи навпаки – ближче до влади?
– Сьогодні «Фронт змін» виступає в опозиції. Але не в радикальній. Свою фракцію у міськраді ми назвали «За зміни в Івано-Франківську» та налаштовані боротися за ті зміни в силу своїх повноважень. Маємо дев’ять депутатів та ще двох членів виконкому, це – Василь Мельничук та Олександр Кулик. Обоє добре знаються на комуналці. Представники «Фронту змін» очолили дві комісії. Я – житлово-комунальну, і, попри те, що це «непопулярна» комісія, я зовсім не шкодую. Бо «Фронт змін» не тікає від відповідальності. Комісію промисловості та інвестицій очолив Олександр Бубен. До речі, в попередній каденції робота цієї комісії була знівельована. Насправді ж вона має для міста стратегічне значення. Загалом до присутності наших депутатів у комісіях ми підходили дуже ретельно і так, щоб нам не було соромно за людей, і щоб вони могли принести максимальну користь для міста.
– Кажуть, що напередодні виборів ви зіпсували стосунки з мером. Мовляв, мали зняти свою кандидатуру на його користь, а потім відмовились.
– Спершу треба говорити про те, що мається на увазі під словом «стосунки». Вони в нас були виробничі, формувались на зобов’язаннях. Мої зобов’язання були простими – вчасно розпочати опалювальний сезон, бути ефективним менеджером на підприємстві, провести ремонт, сплатити податки, виплатити зарплату, працювати над інноваційними проектами. Вважаю, що все це я виконав, претензій до мене не було, тому псувати стосунки з мером я не міг. Якщо говорити політично, то ми є представниками різних партій: мер – УНП, я – «Фронту змін». Не пригадую, щоби ці партії були дружні чи мали політичні домовленості.
Якщо немає таких договорів, то нема що псувати. Якщо говорити про відносини з міським головою, то вони в нас рівні. Бо хочемо чи ні, але наступну каденцію мусимо провести разом. Я – голова другої за кількістю депутатів фракції, голова комісії, депутат зі своїми правами та обов’язками, а він – голова міста із своїми правами та обов’язками. Ми не можемо перебувати у конфлікті, бо це буде недобре для міста. Тож будемо будувати конструктивні відносини, правда, при цьому кожен сповідуватиме свою політику. Маю надію, що вони не будуть сильно розходитись.
– Вам пропонували посаду першого заступника мера?
– Якщо говорити про цю плітку, то, за законом, пропонує мер, а затверджує міська рада. Міський голова мені цю посаду не пропонував.
– Але ви б погодилися?
– Я – солдат партії. Мої особисті амбіції – на другому плані. Якби така пропозиція була, то вона б розглядалася спершу на раді міської організації, потім – на обласному рівні, далі – на всеукраїнському. І тільки після того ми би знали, як вчинити.
– Чи не намагався мер вас втримати на посаді директора ТКЕ?
– Ми – дорослі люди і далеко не в тому віці, щоб хтось когось тримав. Я прийшов, доповів про стан на підприємстві, розповів про логіку свого звільнення, написав заяву, ми поспілкувалися, я отримав візу, ми розійшлися. Ми визначилися, що й надалі будемо працювати, але в інших іпостасях.
– Чи не привезе зараз міський голова керівника із Києва, як він зробив це із «Водоекотехпромом»?
– Згідно з нинішнім регламентом, мер одноосібно призначає керівників комунальних підприємств. Комісія з питань ЖКГ проініціювала зміни у процедурі призначення, щоб кандидатура керівника спершу погоджувалася з комісією, а потім із сесією. Крім того, ми хочемо, аби керівники звітували перед депутатами про свою роботу: раз на квартал, півріччя чи рік. Бо комуналка зараз в такому стані, що потрібен ретельніший контроль, якісніший підхід до керівників.
– Зараз багато говорять про концесію ТКЕ…
– Закон про концесію в Україні ще не вступив у дію. Зрештою, в концесію здати можна. Але хто візьме на баланс зношені на 80 % мережі, економічно неефективне газозалежне обладнання, хто проінвестує кошти і хто їх повертатиме? Нині вже питання реформи ЖКГ в Україні перезріло, є непокриття тарифів, їх несправедливість і неможливість відшкодування. Тому зараз говорити про концесію я б не брався.
– Чим займаєтеся зараз? У вас побільшало часу на політику?
– Працюю директором ДП «Івано-Франківськ-Пропан» ВАТ «Івано-Франківськгаз», займаюся реалізацією скрапленого газу для населення області. Обов’язків мені зараз вистачатиме по самі вуха, бо я ще й голова фракції, голова комісії, чоловік і тато двох дітей. Звісно, що доля політики у житті виросте. Тому що в попередній каденції я був просто депутат і член комісії, а тепер ці навантаження подвоїлися. А ближче до наступних виборів моя відповідальність за місто перед політичною силою, яку очолюю, тільки зростатиме.
