Про результат, який на Прикарпатті отримала «Свобода», будь-яка інша партія могла би мріяти. Адже нині свободівці мають найбільшу кількість мандатів як в обласну, так і в міську ради. Втім, вимагають перевиборів. Із цього приводу цікаво почути думку голови обласної організації ВО «Свобода» Олександра Сича.
– Пане Олександре, ви незадоволені результатами виборів і посилаєтеся на екзит-пол. Хіба це правильно?
– Екзит-пол може бути різним, але його розбіжність з офіційним підрахунком має бути однаковою для всіх. Чому для інших партій різниця між екзит-полом і даними ТВК становить 0,5‑1%, а в нас – на 8% менше? Вважаю, що забирали мандати саме в нас, бо й нас бояться. Це ж яку освіту повинні мати представники провладних партій, які мають більшість у комісіях, щоби тисячу голосів рахувати п’ять днів?! Причому частину голосів перекидали на Партію регіонів, а частину «маленьким» партіям. Таким чином «розтягували» політичну структуру облради.
– Що змінить ваша незгода?
– А що, скласти руки? Це просто плюнути собі в лице. Я готовий відмовитись від мандата депутата облради, але справедливість має восторжествувати. За динамікою, яку ми мали, ми повинні були отримати 25‑30%, і екзит-пол це показав. Натомість, маємо 16,6%. Тобто, третину голосів у нас вкрали, а це добрий десяток депутатів.
– Ви заявили про те, що претен-дуєте на посаду голови обради…
– Зараз найменше хочу говорити про політичну конфігурацію в обласній раді. Щодо претензій на посаду голови, то нині мені натякають, що з моєю кандидатурою може бути не згодна не тільки провладна частина депутатів, але й навіть потенційні політичні партнери. Чому бояться? З причини політичної конкуренції, чи знають, що втратять можливість непрозорого прийняття рішень? Та я не настільки амбітний й задля формування коаліції національних сил можу поступитися – бути заступником, працювати в опозиції чи взагалі здати мандат. Але чи всі партнери готові так мислити? До речі, в опозиції працювати значно легше! Тому я питаю у влади: чи хочуть вони мене загнати в опозицію? Потім хай нарікають самі на себе. Бо, на відміну від попереднього складу ради, тепер я буду вже не сам – нас буде 18 депутатів.
– Ви незадоволені складом обласної ради і вимагаєте перевиборів. Проте задоволені складом міської й там нічого не вимагаєте. Це послідовно?
– Не знаю, чи в місті Івано-Франківську була фальсифікація до міської ради, але до обласної вона була точно. Я можу це аналітично довести. Маємо тенденцію по цілій Україні – за нас в містах голосує на третину виборців більше, ніж у сільських районах. Адже мешканці міст більш інформовані, тому швидше сприймають наші аргументи. Тож, якщо екзит-пол показав нам загальнообласний результат на рівні 25%, то в Івано-Франківську він мав бути десь 33‑35%. А маємо неповних 28%.
– Вам не шкода, що «Свобода» втратила шанс на мерство?
– Можливо ми помилились, але не в персоналіях, а в часі. Якби визначилися швидше, то мали би мера. Однак, сьогодні в нас є велика фракція. І якщо мер керується добрими намірами, то зможе конструктивно працювати в місті. Наша фракція докладе максимум зусиль до конструктивної співпраці. Решта залежатиме від нього самого.
– Останній час на слуху концесія «Водоекотехпрому». Ви впевнені в тому, що депутати‑свободівці в міськраді не голосуватимуть за це рішення?
– Я не є депутатом міськради й не знаю достеменно, в якому стані знаходиться підприємство. Але переконаний, що ті депутати, які пройшли від «Свободи», працюватимуть на користь громади. Звісно, для громади незрозуміло, чому «Водоекотехпром» очолила людина, яка не має жодного стосунку до міста, тоді як у нас є достатньо своїх хороших спеціалістів. До того ж, слід взяти до уваги й те, що сталося з аналогічним об’єктом в іншому місті, де його очолювала ця ж особа.
– Серед депутатів у вас обмаль досвідчених фахівців. Чи здатні вони до продуманих непростих рішень?
– По-перше, таке твердження сьогодні поширюється тенденційно. Адже серед наших депутатів є ряд досвідчених політиків: Роман Онуфріїв, Руслан Марцінків, Роман Харук, інші. Це достойна команда, яка спроможна приймати самостійні рішення й нести за них відповідальність. Крім того, така хибна логіка веде до зачарованого кола – обирати депутатами лише колишніх депутатів, які до цього часу не справлялися з виконанням обов’язків. А як тоді ми змінимо ситуацію в місті, державі?
– Кажуть, що «Свобода» має дякувати Партії регіонів за результат на Західній Україні…
– Ті самі кажуть, що і без «Свободи» не було б Партії регіонів. Що ж тоді, не відстоювати свої соціальні і національні права? Відмовитися від рішучих дій, бо це може бути на користь політичному противникові? Повна дурниця, тому що тоді в політиці мала б запанувати неконфліктна сірість. А взагалі, такі прийоми – це технології фобій з метою чимось залякати людей, маніпулювати ними.
– Також є думка, що Олега Тягнибока згодом «витягуватимуть» на президентські вибори. Ним лякатимуть Східну Україну та завдяки цьому Янукович знову стане Президентом.
– Хто це говорить? Представники тих партій, які ще вчора домінували, а нині можуть втриматися на поверхні, лише розпускаючи такі плітки? Тягнибока не треба «витягувати», він уже готовий кандидат на пост Президента. І що – націоналістам в Українській державі не претендувати на цей пост, бо ними лякають Схід? А комуністам й іншим промосковським кандидатам можна? Адже донеччани не висувають претензії Януковичу, щоб він не балотувався, бо ним лякають Захід і через нього зростають можливості у Тягнибока. Знову ж таки, це – нечесні методи боротьби через формування фобій. Насправді в нас сьогодні немає демократії, у нас є технологія. Бо демократія – це вибір кращих з-поміж себе, а технологія – це нав’язування виборцям нібито кращих.
