Колись були модними шахові змагання між гросмейстерами і комп’ютерами. Але в останні десять років про таке не чути. Чому? Відповідь проста: жодний світовий чемпіон вже давно не здатний переграти сучасну машину із сучасною програмою. Про це воліють мовчати, хоча цей факт є одною із підстав зменшення популярності шахів. Машини знищили міф однієї із найдавніших таємниць та інтриг світу. І це лише маленький шматочок верхівки айсберга.
Насичення, перенасичення світу технікою змінює наш світ набагато фундаментальніше, ніж нам здається. Змінює давні правила гри, руйнує споконвічні рівноваги. Одна із таких рівноваг – баланс поміж силами свободи і силами контролю. Цей баланс існував відтоді, коли виникли первісні зграї високорозвинених приматів. На репресії влади у давні часи сили свободи відповідали повстаннями. Потім отці-засновники демократії придумали правові механізми забезпечення цього балансу. Сили свободи отримали право ротації влади, а сили контролю змусили всіх поважати легітимність обраних голосуванням. Здавалось, проблема вирішена. Але настала ера штучного інтелекту і нанороботів. Все знову змінилось.
Якщо бути чесними, то влада (сила контролю) ніколи не залишала спроб порушити рівновагу. Спецслужби у найдемократич-ніших країнах за найдемократичніших часів весело «забивали» на гласність і звітність. Але їхні можливості до пори до часу все ж таки були обмеженими. З появою супутників, здатних в реальному часі моніторити будь-яку ділянку Землі, ці обмеження зникли. Випарувалися.
Ніхто не гарантує нам, що, коли ми сидимо на літньому майданчику кафе, якась орбітальна штукенція не займається скануванням наших облич і звіркою їх з антитерорис-тичною (чи, навпаки, терористичною) базою даних. І нам все одно, як ця штукенція називається – КН-23, «Суперешелон» чи «Контроль-М-09». Головне те, що потім параметри наших ретельно відск-анованих носів і вилиць осідають у досьє, сполучаються з нашими голосами, паспортами, переміщеннями, друзями і коханими. Техніка знищує головний потенціал людської свободи – здатність за потребою ставати анонімними і невидимими.
Створення мікротехніки дасть силам контролю ще одну перевагу над силами свободи. Всюдисущі мікровідеокамери, підслушки та ідентифікаційні чіпи перетворять нас на щось зовсім прозоре, немов та бридка інфузорія під окуляром мікро-скопу, у якої видно усі внутрішні органи. Хтось може заперечити, що окрема особа теж отримує технічні засоби для протистояння владі – персональні комп’ютери, до прикладу. Але це лише ілюзія. Тому що жодна особа не здатна самотужки протистояти не тільки спецслужбі, але й, навіть, грамотно оснащеним силовикам якогось скоробагатька. Для того, щоби прослуховувати приватний будинок від горища до підвалу, необхідне обладнання вартістю 800 доларів і чувачок в автівці, припаркованій за 30 метрів від будівлі. А щоби встановити добротну захисну систему проти такого прослуховування, потрібно приблизно 12 тисяч доларів. Але від системи прослуховування вартістю у 50 тисяч вона не врятує. Тоді треба ставити – як мінімум! – систему Microwave вартістю від 80 тисяч і більше.
Якщо ж вами цікавиться серйозна «контора», то й це не допоможе. Від її дослідницького ока не врятують жодні засоби і жодна правова система. За тиждень про вас і ваші «контакти» знатимуть все, а ви нічого не відчуєте. Тож яка після того «свобода»? Усі балачки про неї стають смішними піар-теревенями. Сили контролю знову мають тотальну перевагу. Як у давній імперії Цінь, де кожен другий був зобов’язаний закладати кожного першого і навпаки. І ніяких балансів. Як у безнадійній грі в шахи між вухатим майстром спорту і суперкомпом, що пам’ятає тисячі варіантів кожної зі 100 мільйонів можливих партій.
Залишається розслабитись і героїчно підставити свій облуплений ніс під об’єктив розвідувального супутника…
