Його пристрасті – живопис, музика, поезія, коні.. Він не водить авто, оскільки боїться, що його водіння завершиться біля першого стовпа. Зараз пише містико‑детективний роман про недавні політичні події в Україні та твердо вирішив прибрати своє ім’я з української політології. Наразі.«Репортер» розмовляв зі столичним гостем про політичні бренди, філософію та самореалізацію.
– Костю, звідки приїхали до Івано-Франківська і з якою метою?
— Із Берестечка Рівненської області. Там були Дні козацької слави, присвячені 359‑й річниці битви під Берестечком. Як заступник голови партії «Сильна Україна» їжджу по регіонах, вивчаю ситуацію на місцях. На Прикарпатті буду два дні. Далі поїду в Луцьк на обласну партійну конференцію.
– Певно, як завжди маєте політичні прогнози?
– Нині люди розчаровуються у старих брендах. Тому акцент робиться на нових людях, які, можливо, говорять не надто популярні речі: що треба затягувати пояси, робити реформи. Але інакше країна може докотитися до надзвичайного стану.
– То ви тепер заангажований політолог?
– Знання науки про політику дало мені добру методологічну основу. Хоча у своїх судженнях ще не відійшов від політології. Це стосується кадрового потенціалу, який треба посилювати. Я тепер більше почав говорити про необхідність налагодження горизонтальних зв’язків, щоб обласні організації могли діяти самостійно, незалежно від Києва. Щодо ставлення до сучасної політичної ситуації, то на політичну кон’юнктуру не надто звертаю увагу. Кажу, що думаю.
– З огляду на сучасні реалії і стосунки між опозицією та владою, політиків нині умовно можна поділити на зручних і не дуже. Ви будете яким?
– Як політик роблю тільки перші кроки, але зручним мене назвати буде доволі складно. На дурниці чи злочини не можу не реагувати. Не можу спокійно дивитися, що металургійна галузь переходить під контроль Росії, що деякі політики говорять про згортання гуманітарних проектів. Хоча вселяє надію виступ Януковича на засіданні гуманітарної ради, зміст якого кардинально відрізнявся від планів Табачника. Є моменти, до яких треба підходити зважено і без мітингів.
У Берестечку від Форуму національного порятунку виступав пан Скипальський, який від опозиції виголосив палку промову. Говорив, що України через кілька років не буде, що в нас курс на Росію…
Я далекий від того, щоб посипати голову попелом. Але як історик можу сказати, що будь-який договір у світі довше п’яти років не триває. Тому 25 років – це безглуздя. Маю на увазі газову угоду.
– То ви з опозицією врозтіч?
– Політика – річ тонка. Сильна опозиція має бути, але з владою вона повинна співпрацювати. Рухатися мають обоє, тільки шляхи повинні бути різними. У нинішньої опозиції на кожну пропозицію від влади рецепт дії такий – рубати все, за принципом «баба яга проти».
– Як думаєте, до якої влади сьогодні доросло наше суспільство?
– Нам потрібен керівник, при якому все би функціонувало злагоджено, а його щоб не помічали. Пересічного громадянина не має турбувати питання – хто керує. Більшістю нинішніх можновладців рухають два моменти – голий піар та інстинкт самозбереження. Щоправда, це не розповсюджується на Ющенка. У нього інстинкт самозбереження був атрофований.
Прийде час, коли міністри, губернатори, мери будуть розуміти, що їх посади – не преференції, не доступ до бюджетних коштів, а робота. А за роботу треба відповідати.
Comments are closed.