Володимир Єшкілєв Якщо в аналітиків ще лишалися сумніви щодо того, хто стане майбутнім президентом України, то після інтерв’ю Ігоря Коломойського «Українській правді» ці сумніви розвіялися. Мільярдери-інтелектуали не кожного дня дають волю емоціям. А якщо вже дають, то це не просто впадання в нерви. Це «чисто концептуальні» емоції і вони обов’язково щось означають. Наприклад, переддень нової епохи.
Отже пряма мова від мегабізнесмена: «Ми всі повинні розуміти, що Янукович і компанія — це встояна, добре структурована, злютована та цинічна промислово?політична корпорація, яка переконана, що її інтереси стоять вище за інтереси країни і народу, що у цій країні живе. Для неї влада — це й мета і засіб, і вони ні перед чим не зупиняться на шляху до влади та для утримання цієї влади. Тимошенко — це інший, не менш важкий випадок. Вона — класична «чорна удова» у політиці. Вона — одиначка і влада для неї є абсолютною цінністю, а ідеологічно вона явний троцкіст. Це сидить десь у неї всередині, і вона сама не спроможна цього усвідомити. Вона — олігархиня-невдаха, вона ненавидить будь-який капітал, а особливо великий. І це змішання троцкізму і зламаної бізнес?кар’єри у поєднанні з мстивістю дає вибухову суміш».
Підемо за добре розрахованим вектором спрямованості емоцій, як за ниткою Аріадни. Що ми знаходимо у Критському лабіринті українського політичного майбуття? Знаходимо два «важких випадки»: з одного боку все ще могутню — незважаючи на знос і випадіння окремих деталей — донецьку корпоративну машину, з іншого — «воїна світла», що майже самотньо йде безкінечним шляхом перетворення Газової Жабки у Юлію Прекрасну і Могутню. Враховуючи, що електорат вже стомився від політичного хаосу, євробульбашок, майданів і «чистих рук», нам пропонується передбачати рішучих та остаточних рятівників нації десь між шахтарською столицею і Дніпропетровськом.
Хто саме «прийде надовго», скорше за все вирішуватиме саме та переконлива частина електорату, яка зорієнтована не на програми чи ідеї, а на кульочок з гречкою. Столичний рейтинг Черновецького це красномовно підтверджує. За останніми даними, у всеукраїнському змаганні «кульочків» впевнено й безальтернативно перемагає прем’єрка. Соціологи переконані, що сучасне українське суспільство підкорено правилу «світоглядної інерції». За довгої малозмістовної епохи Кучми (скорше посттравматичної, аніж постімперської) ця інерція працювала на гасло «Ми хочемо змін!» Помаранчева революція перепризначила напрям світоглядних сподівань «маленьких українців». Розчарування у реальних змінах (недозмінах? псевдозмінах? лохотронах?) неминуче породили гасло: «Назад, у майбутнє!» Широкі народні маси тепер мріють про «тверду руку» і зрозумілого «народного вождя». Юля тут поза конкуренцією.
Поки про це теревенили полохали з погребінськими і карасьовими, можна було багатіти думкою про «ігри політтехнологів». Але коли про це каже Коломойський, треба протерти окуляри і вдивлятися в обрії. Наскільки практичне втілення «троцкізму» Президента Тимошенко нагадуватиме колгоспну автократію Бацьки? Як широко Президент Тимошенко застосовуватиме «неокомуністичний» інструментарій адміністративного керування економікою? Звідки Президент Тимошенко братиме кадри для поповнення (заміни) тих функціонерів, які склали бютівську номенклатуру опозиційної доби? Й ще багато, багато питань.
Бажано знати про все це ще напередодні того Останнього бою, котрий скорше за все (85?% ймовірності) виграє Юлія Тимошенко. Бажано пам’ятати про деякі речі. Зокрема:
1. Четвертий Президент України Юлія Тимошенко, як виглядає, прийде до влади надовго. Років так на 10?15;
2. Вона стане першим Президентом несільського походження. Отже жодні «шароварно-рушникові» сентименти не затьмарюватимуть її політичного прагматизму. Якщо вона обере своєю ідеологією «керований націоналізм», то він, скорше за все, буде не етнічним і «западенським», а «дніпропетровським» — фасадно?декоративним, політичним і технологічним;
3. Аналітики передбачають, що жодна ідеологія не стоятиме вище за потреби ефективного утримання та здійснення влади. Якщо майбутньому режимові загрожуватимуть нав’язливі «єврокомісії з прав людини» та моніторинги «свободи слова», він, як здається, легко переорієнтує свої зовнішньополітичні пріоритети на Росію, ШОС, Чавеса або лисого дідька;
4. За президентства Тимошенко може виникнути нова конструкція відносин бізнесу і держави. Її контури вже проглядаються у теперішніх «конкордатах» уряду із власниками мереж супермаркетів. Бізнес можуть змусити тримати «кошик для бідних» за рахунок «неминучих втрат». За межами іміджевих форматів майбутня незалежність бізнесу також під великим питанням. Але у цій сфері «просвєщьонна імператриця» навряд чи йтиме до переможного кінця імені Лева Троцького. Здається, у Тимошенко стане політичного глузду зупинити прокурорсько?судові танки на контролюючих висотах і підписати з мільярдерами мирову угоду на своїх умовах. Те саме стосується «планети Донбас»;
5. Інвестиційні пріоритети — найменш прогнозована сфера у майбутній епосі. Скорше за все, в Україну прийдуть великі транснаціональні «швидкі інвестори», американські пенсійні фонди та російські нафтогазодолари. Великі гроші вкладатимуться у земельні спекуляції, туризм, будівництво, інфраструктурні проекти та товарні інтервенції в маркетингових мережах. Дещо перепаде мас-медіа і консалтинговим структурам. Найважче, як виглядає, прийдеться селу і виробникам середнього калібру;
6. Чиновництво зміцніє та збагатиться на зростанні державного сектору. Місцеве самоврядування (як і місцевий бізнес) можуть опинитися під партійним контролем. Тут можна прогнозувати «російський шлях» відступу демократії перед усюдисущою «технічною доцільністю»;
7. Економічне зростання становитиме 3?4?%. Якщо прогнозовані світові кризи дійсно відбудуться, то матимемо довгий період стагнації та зубожіння. Якщо ж пан Бог змилується і на світових фондових біржах «блакитні фішки» утримають свої позиції, нас чекає «кероване процвітання» з помірною міграцією заробітчан до ЄС;8. Спроби влаштувати «українській прорив» триватимуть. Але навряд чи країна вкриється технопарками. Нова ситуація на світових технологічних перегонах змусить уряд брати участь у відповідних міжнародних програмах. Не виключено, що на Сході України виникне кілька потужних кібернетичних або нанотехнологічних центрів, зміцниться елітний сектор медицини. Гірші прогнози щодо ВПК. На ринках зброї українська присутність зменшиться.
Взагалі, теревені про неминучий апокаліпсис «від Тимошенко» навряд чи мають під собою реальну базу. Життя триватиме. В декого це життя може стати вельми комфортним. «Трипільські» пріоритети стануть історією і влада технократії зміцніє. Настануть гірші часи для демагогів і кращі для біржевих маклерів. Отже, довгостроковий прогноз соціального клімату скорше позитивний. Так нехай він прийде, Останній бій!
