У четвер, 29 листопада, представники громадських організацій інвалідів провели аудит доступності обласної клінічної лікарні (ОКЛ).
Лікарню перевіряли представник Національної асамблеї інвалідів України в Івано-Франківській області Микола Макар, інвалід-візочник Роман Гулик та дві незрячі жінки — голова громадської організації «Біла тростина» Марія Гогільчин та член цієї організації Мирослава Гев’юк.
У напівтемному коридорі приймального відділення до нас вийшов заступник головного лікаря з хірургічної допомоги ОКЛ Андрій Яворський.
Найперше, куди заглянули інваліди — туалети. Нині доступність вбиралень — це проблема ледь не в кожній будівлі та установі. Ми відвідали один з них першому поверсі, у приймальному відділенні. Він організований по принципу громадської вбиральні. Туалет платний — 50 копійок. Всередині три тісні кабінки, на візку туди неможливо навіть заїхати.
Молодша медична сестра (санітар), яка чергувала у вбиральні, здивувалася, чому інваліди цікавляться тутешніми умовами. Мовляв, проблем з туалетом немає. «Якщо людина їздить на візку, нехай одягає підгузник, — заявила жінка. — Один памперс коштує 3 грн.»
Насправді кабінки малуваті і для звичайних людей. Тут немає елементарних вішачків для верхнього одягу.
Після цього ми попрямували до ліфтів, щоб дістатися приміщення консультативного поліклінічного відділення. По дорозі, на перепаді рівнів підлоги влаштований доволі непоганий пандус.
Ліфти в ОКЛ доволі просторі. В одному ліфті можуть спокійно поміститися два візочники та ще кілька людей, що й довели Микола Макар та Роман Гулик.
У поліклініці інваліди виявили окремий вхід, про який раніше не підозрювали. Щоправда його доступність бажає кращого. Міні-пандус завершується порогом, тож візочник самотужки сюди не заїде.
На дверях табличка: «Про хворих на ношах та інвалідному візку повідомляти через дзвінок на вході». Кнопка знаходиться на рівні людського зрості, візочнику до неї не дістати. Та й подзвонивши, ми не дочекалися реакції персоналу. Крім того, вхідні двері відкриваються назовні.
«Обласна лікарня, в принципі, доступна, — розповів у підсумку Роман Гулик. — Єдина проблема — це туалети. Дарма, що кажуть, ніби її будували німці. Я був свідком, як бабця привезла сюди свого чоловіка на візку, йому треба було в туалет, і вона тягла його на спині. Це був жах. З іншого боку, медперсонал тут привітний, медсестри завжди у всьому допомагають. Але вбиральня має бути значно ширша, з перилами на стінах, щоб туди могла вільно заїхати людина на візку, пересісти на унітаз та зробити усі свої справи. Якщо б кілька таких вбиралень зробили в лікарні, було б дуже добре».
Марія Гогільчин та Мирослава Гев’юк виявили, що таблички біля кабінетів виконані рельєфно. Назву спеціаліста, який веде прийом, вони не змогли «прочитати» пальцями, а от номер кабінету розпізнали.
Наостанок делегацію прийняв у себе головний лікар ОКЛ Остап Грищук. Він розповів, що доступні туалети у всіх палатах влаштувати неможливо. Мовляв, тоді ледь не цілу палату треба було б переобладнувати під вбиральню. Інваліди довго просили влаштувати хоча б по одному такому туалеті в кожному відділі.
«Якщо ми будемо робити туалет для інвалідів-колясочників, то зможемо його зробити в приймальному покої або в поліклініці, — заявив Остап Грищук. — Робити в кожному відділенні ми не в змозі. Ми можемо поставити ручки, щоб людина з візка перейшла в приміщення. В приймальному покої ми туалет зробимо».
Крім того, головний лікар пообіцяв зробити додаткові умови для незрячих та слабозорих: направляючі лінії на підлозі, контрастні стрічки на першій та останній сходинках головного входу в поліклініку, звуковий орієнтир на вході на територію лікарні.
За підсумками аудиту громадські активісти підготують спеціальну анкету, де по пунктах вкажуть наявність чи відсутність в лікарні тих чи інших умов. Цей документ має допомогти керівництву ОКЛ усунути недоліки.
Нагадаємо, раніше того ж дня представники громадських організацій інвалідів провели аудит доступності оновленого перехрестя вулиць Галицька — Пасічна — Тролейбусна.
