Започаткований у Івано-Франківську видавничий проект «Вавилонська бібліотека» готує до друку український переклад роману-антиутопії Курта Воннеґута «Ґалапаґос». Як розповів «Репортеру» автор проекту «Вавилонська Бібліотека» Роман Малиновський, книжка має з’явитися в продажу після різдвяних свят в середині січня.
“Вавилонська бібліотека” — це громадський перекладацький проект, що втілюється на платформі благодійної Фундації Короля Юрія. “Ґалапаґос” – вже другий роман Воннеґута у “Вавилонській бібліотеці”. Саме з його роману “Бойня номер п’ять” і стартувала “Вавилонська бібліотека”.
Нове видання “Ґалапаґосу” міститиме переклад 1991 року Вадима Хазіна, який виходив у журналі “Всесвіт”. Роман-антиутопія вийде друком у видавництві “Книги XXI”.
Над ілюстраціями до нового видання роману працювали – Марічка Гавриш та Володимир Гавриш.
“Роман “Ґалапаґос” – четверта книжка “Вавилонської бібліотеки”, яка працює з відновленням давнього перекладу. Переклад 1991 року – дуже якісний, – говорить Роман Малиновський. – Нині Вадим Хазін постійно мешкає і працює в США. В Україні він зробив лише кілька перекладів і всі вони були дуже майстерними. Відповідно до сучасних правил української мови переклад “Ґалапаґосу” відредагував Ярослав Довган. Усі правки погоджені з Хазіним”.
В романі розповідається про наслідки кораблетрощі для невеликої групи людей, яким вдалось вижити. Події відбуваються на вигаданому острові Санта-Росалія на Галапагоських островах на тлі глобальної фінансової кризи та страшної вірусної епідемії, які одночасно і знищили світову економіку (фінансова криза) і зробили усіх людей безплідними (епідемія), тобто знищили будь-які сподівання людства на виживання і продовження роду. Таким чином, ті, хто вижив стають останніми зразками людського роду. Розповідь у романі ведеться від імені духа Льва Троцького-Траута, сина Кілгора Траута(1946—1986), оповідача з попередніх творів Воннеґута, який загинув при будівництві корабля Баїя-де-Дарвін «Bahia de Darwin», і тепер його дух спостерігає за останніми представниками людей і еволюцію їхніх нащадків протягом мільйона років.
“Ґалапаґос” – пізній роман Воннеґута і всі критики його творчості сходяться на тому, що це – один з найсильніших його романів, – розповідає Малиновський. – Насправді екологічна тема, про яку всі пишуть, не є головною в романі. В цьому тексті Воннеґут досліджує проблему еволюції, природу людини і природу цивілізації, у притаманний йому гротескний й іронічний спосіб”.
Наступною книжкою буде “Серцедер” французького прозаїка і поета Бориса Віана. Цей роман українською виходитиме вперше. Востаннє Віана в Україні видавали ще у 1998 році – у видавництві “Фоліо” вийшла добірка його романів, але “Серцедер” до неї не увійшов.
“Сподіваємося видати “Серцедер” Віана до “Книжкового Арсеналу”, – додає Малиновський. – Переклад вже готовий. Залишився ще візуальний ряд. І з початку року будемо його макетувати”.
“Борис Віан“- автор низки модерністських та фантастичних епатажних творів, який, попри це, став після смерті класиком французької літератури, передбачивши бунт нонконформістських творів 60-х років XX століття та був передвісником “Нової хвилі” в англомовній та французькій фантастиці. Писав не лише під своїм іменем, але й під 24 псевдонімами, найвідоміший з яких Вернон Саліван.
Comments are closed.