Роман, побратим із позивним «Ромаха», родом із Косівського краю – села Вижній Березів. Він прийшов добровольцем у 102 бригаду ТрО. За час служби пройшов шлях від рядового бійця до командира роти вогневої підтримки.
Історію свого військового розповіли на сторінці бригади.
Ще до повномасштабної війни його будні були далекими від фронту: навчання в Івано-Франківському коледжі фізичного виховання, згодом — у Львівському державному інституті фізичної культури і спорту. Далі робота на будівництві за кордоном. Усе це залишилося позаду з початком 2022 року.
Я пішов у бригаду 1 березня 2022, а вже за десять днів ми виконували бойові завдання, — згадує «Ромаха».
Його бойова карта — це Полтавщина, Сумщина, Харківщина. Пізніше — Запорізький напрямок: Гуляйполе, Малинівка. Різні ділянки фронту, де кожна доба вимагала максимальної зібраності й витримки.
У роті було достатньо вогневих засобів: кулемети, АГС, СПГ. Спершу працював із ними особисто, а вже на посаді командира відповідав за розміщення позицій, підготовку розрахунків і постійну готовність до бою, – розповідає військовий.
Військовий розповідає, коли під час відбиття штурму в Малинівці тяжко поранили побратима. КСП було приблизно за 150 метрів. Він з трьома хлопцями одразу пішли за ним.
Виносили пораненого майже під носом у ворога. Наші FPV прикривали, але на півдорозі нас помітив ворожий «мавік».
Почався щільний обстріл: чотири стволи, дрони-камікадзе. Це тривало близько півтори години. Доводилося постійно змінювати позиції, ховатися і рухатися вперед, – згадує військовий.
Коли дісталися КСП, «Ромаха» сам надав першу допомогу й підготував пораненого до евакуації. Попереду залишалися ще два кілометри замінованої місцевості. Своїми силами ми не справлялися, тому допомагали суміжні підрозділи.
Було надзвичайно складно і небезпечно для всіх. Але ми змогли, – говорить «Росомаха».
Сьогодні той боєць проходить лікування. Медики назвали цю евакуацію «такою, що не підлягає повторенню» — через рівень ризику і складність умов.
