Ви знаєте, коли населений пункт справді стає містом? Ні, не з наданням магдебурзького права – у Галичині є десятки колишніх «магдебургій», перетворених на села. Може кількість кам’яниць і мешканців? Знову ні! Є безліч селищ міського типу, які, незважаючи на дев’ятиповерхівки, так і залишаються лише «типу». Насправді невід’ємним атрибутом міста є фонтани. Отже, Івано-Франківськ є містом на всі 100 %.
Перше нещастя
Перший фонтан з’явився у Станиславові в далекому 1905 році. Він містився у арці, яка вела до пасажу Гартенбергів. Цікавим є те, що сам пасаж відкрито у 1904 році, а ось з фонтаном вийшла «нескладуха». Щось у ньому ламалось, протікало і через це урочистий пуск штучного водограю відбувся лише через рік після відкриття пасажу. Можливо, саме в цьому виявився злий рок, який регулярно переслідував міські фонтани. Підтвердженням цих слів служить і сумна доля первістка – він був знищений в часи Першої світової війни і більше не відновлювався.
Хлопчик, що розриває рибу
Другий міський фонтан постав лише у 1949 році. Тоді проводилась масштабна реконструкція парку і саме його головну алею прикрасило чудо гідротехніки. Спочатку це була проста кам’яна чаша, із купою каміння посередині, звідки виривались три струмені води. На сусідньому дереві повісили різнокольоровий прожек-тор. Сьогодні нікого такою «світломузикою» не здивуєш, але для повоєнного міста це було щось.
Пізніше місцеві архітектори вирішили наздогнати (а може й перегнати) Петергоф, і тому встановили на купі каміння скульптурну композицію у стилі «хоррор». На кам’яній гірці лежала рибка, на який сидів хлопчик. Причому не просто сидів, а розривав рибі пащу своїми рученятами. І ось з цієї напіврозірваної пащі бив невеличкий струмінь. Дивно, але малюки 1950‑х не боялись кам’яного садиста та охоче позували на його фоні. Проте у наступному десятилітті цей фонтан зникає з міських фотографій.
У декількох обличчях
Наступний фонтан з’явився у центрі, на площі Радянській (тепер Вічевий майдан). Його відкрили на початку 1950‑х. Це була семигранна водойма, в центрі якої стирчала чаша із колоссям. Бідолашному фонтану довелось пережити три реінкарнації. Першу – наприкінці 1960‑х, коли на цьому місті звели висотну будівлю телефонно-телеграфної станції. Тоді місто отримало величезний прямокутний басейн, який прикрашала кована решітка із силуетами оленів. Як для обласного центру це було досить сиротливе видовище і тому «товариші з Грюнвальдської» вирішили облагородити центральну водойму.
За замислом архітекторів це мала бути помпезна споруда, із двома чашами на різних рівнях, прикрашених ковкою із зображенням морських істот. Урочисте відкриття запланували на осінь 1979‑го, але у справу втрутився той самий злий рок. Через різні негаразди оновлений фонтан запрацював лише 9 травня 1981 року. Він виявився настільки вдалим, що у 1983 році міністерство зв’язку СРСР випустило окрему поштівку, яка називалась «Фонтани на площі Перемоги». Її наклад склав 100 000 екземплярів і весь СРСР міг тішитися франківським чудом.
 |
| «Фонтани на площі Перемоги», 1980-ті роки. Зараз тут знаходиться знаменитий музичний фонтан |
Змінились часи. На початку ХХІ століття почалося спорудження нової версії центрального фонтану. Проект розробляв місцевий архітектор Орест Кос. Міському бюджету фонтан обійшовся майже у 3 млн. грн. Ходять чутки, що, коли фонтан був готовий на 90 %, вдарили морози й полопалися труби, які на той час уже встигли замурувати. Наступної весни довелося починати все заново. І нарешті кропітка праця принесла свої плоди – 21 серпня 2004 року іванофранківці отримали свій головний фонтан. Сьогодні він є у кожному путівнику.
Водяне яйце
У 1959 році в ратуші відкрився краєзнавчий музей, а незабаром перед центральним входом постав фонтан. Мешканці і гості міста могли побачити круглий басейн, з якого здіймалась двометрова колонна, по боках якої стояли дві гіпсові лелеки. Автори обрали не найміцніший матеріал, і місцеві вандали відбили лелекам дзьоби, звернули шиї та підрізали крила. Понівечених птахів забрали, а самотня колона протягом трьох років стояла фалічним символом…
У 1974 році на поштівках з’являється трапецевидний фонтан із горизонтальною трубою посередині. Трубу обшили бляхою, на який було вибито 12 знаків зодіаку. Невідомо, хто із влади захоплювався астрологією, але зірки виявились сприятливими до цієї водойми і вона без змін простояла близько 25 років.
На зламі тисячоліть місто отримало тріснуте водоносне яйце. Воно відразу почало обростати легендами. То його появу асоціювали із Загвіздянською птахофабрикою, то натякали на причетність заступника міського голови («Оце Ониськіва яйце зробило містові лице», – авторство цієї епіграмки приписують Степанові Пушику). Після 2004 року деякі іванофранківці «вішали» довірливим туристам версію про те, що яйце встановили після відомого «замаху» на Віктора Януковича…
Вулиця Фонтанна
У середині 1980‑х, під час реконструкції центру міста, частину вулиці Радянської (тепер Незалежності) зробили пішохідною. Група місцевих архітекторів на чолі з Григорієм Будзиком нестандартно підійшли до вирішення проблеми прикрашення «Стометрівки» та розташували на ній аж шість (!) фонтанів. Перша пара маленьких водоймищ містилась на початку пішохідної ділянки. Їхні брати-близнюки розташувались поблизу магазину «Букініст». А остання пара великих фонтанів отаборилась в «кишені» перед стоматкорпусом медакадемії. Всі вони були подібні один на одного, обкладені білим мармуром, і дуже рідко вмикались.
Як би там не було, але такої кількості фонтанів на одній вулиці в Україні, напевно, більше не було, і містом навіть поповзли чутки про перейменування її на Фонтанну. Звісно, Радянську ніхто перейменовувати не став, але працю архітекторів помітили і в 1988 році вони отримали Державну премію.
Під час буремних 1990‑х ці водоймища прийшли в запустіння, мармурові плити пожовтіли та частково повідпадали, а фонтанні чаші використовувались як смітники. У 2000 році, під час чергової реконструкції «стометрівки», маленькі фонтани демон-тували, а два великих значно спростили та обклали чорним мармуром.
Звісно, у цій статті авторові не вдалось охопити всі міські штучні водограї. Але навіть ті, що є, дають Франківську всі підстави іменуватись «містом фонтанів».
У статті використано фото з колекції Романа Білана
Comments are closed.