Андрій Зуєв вже другий рік поспіль організовує у Вовчинецьких горах пригодницькі перегони IF Race – з орієнтуванням, перешкодами і сплавом Бистрицею. На гонку з’їжджаються учасники з усієї країни.
Втім, головна його ціль – аби на Прикарпатті таких змагань було більше, а учасники ставали вправнішими.
Перегони для розвитку
Андрій Зуєв переїхав до Франківська у 2015 році з Донецька. Там був завсідником пригодницьких перегонів, тож вирішив організувати щось подібне і у Франківську.
«Я жив поруч на Симоненка і бігав сюди тренуватися, – говорить Зуєв. – Місце мені сподобалося – воно дуже класне для організації таких перегонів з технічними етапами і перешкодами. От і подумав – якщо робитиму мультигонку, то її треба робити на Вовчинцях».
Каже, на заході країни пригодницькі перегони не такі популярні. Чи не єдині такі змагання – Gorgany Race – щороку проходять у Карпатах, а от поблизу міст їх не організовують. Є люди, які цікавляться і трохи займаються на початковому рівні. Але сильних спортсменів на Франківщині не було.
За словами Зуєва, одна з причин – відсутність хорошої школи з орієнтування.
Клуби є, але їх небагато:
«Пригодницькі перегони зародилися зі спортивного орієнтування. Немає спортивних карт і навіть нема кому їх малювати, нема на це й грошей. Так одне за одним воно й виходить. Є сильний клуб у Калуші, ще один в Тисмениці, а у Франківську – немає зовсім. Крім того, складно примусити людину вперше поїхати невідомо куди і для чого. А Вовчинці – близько, тому і ймовірність залучити учасників вища. Місто – ось воно. Через це й хотів провести перегони саме тут. Потім учасникам може так сподобатися, що більше вже й не відтягнеш».
У пригодницькі перегони потрапив через свого брата. Той організовував «Пригодницькі весняні перегони», що проходили спершу в Донецьку, а потім і в області. Тож Андрій має досвід у проведенні схожих змагань на сході України.
«Я вдячний батькам, які з дитинства тягали мене у походи й на змагання, де вони брали участь, були наставниками чи організаторами. Потім і я почав їздити на туристичні змагання, – говорить Андрій Зуєв. – «Пригодницькі весняні перегони» спершу кілька разів робили неподалік Донецька. А потім вже з’явилася певна тусовка і ми почали виїжджати зі змаганнями на інші локації – у Святогірськ, Торез, Зуївку».
Минулого року, коли вперше проводив IF Race, обдзвонював і запрошував знайомих, з якими колись бігали чи проводили змагання. Тому, каже, були доволі сильні команди, чемпіони Горганів у різних класах. Їм сподобалося, хтось приїхав і тепер.
Минулого року на IF Race з’їхалися до 30 команд. Така ж кількість учасників зібралася і цьогоріч. Змагання пройшли цієї суботи, 14 липня. Учасники долали трек на 60 км та вело – на 100 км. На дистанції трек перемогла команда з Луцька «Ноги в руки і бігом». Другими були черкащани «Перший дубль», а третіми – «Ендорфіни» із Жовтих Вод. А от серед велосипедистів відзначилися франківці – команди «Блукачі» і «Totoro» здобули перше і друге місця. Третьою прийшла команда «Bar» (Чернівці-Краматорськ).
Як у п’ятиборстві
Зуєв розповідає, що пригодницькі перегони – це універсальне спортивне дійство, де кожен може себе знайти і проявити. Адже багато хто займається бігом, велосипедом чи пішохідним туризмом для себе. Можна не досягти певних висот у спорті, але цього достатньо для таких змагань. Каже, аби стартанути тут, головне – фізична підготовка і основи навігації та орієнтування з компасом.
«Пригодницькі перегони дуже різноманітні. Тут і велосипед, пішохідний чи гірський туризм, байдарки, біг, орієнтування. Це все можна поєднати і рівномірно розвинути як у п’ятиборстві, – говорить Андрій Зуєв. – Можна бути крутим бігуном, навіть збірником, але у спринті ти не виграєш, якщо погано орієнтуєшся на місцевості. А хтось біжить слабше, але виграє, бо розвинутий рівномірно і там, і там».
Крім того, є певні етапи, з якими у звичайному спорті точно не зіткнешся. Етап може бути на перший погляд простим, але потребувати злагодженості, кмітливості та винахідливості.
«Потрібно вмикати логіку і задіювати не лише силу й фізичні навики, – каже Зуєв. – Якось на етапі у нас була велика колода з намотаною мотузкою і треба було в цій зв’язці «зробити компостер» – тобто відмітитися на КП. Довелося удвох пролазити цю колоду, тягти мотузку, аби не заплуталася. Або прибігаєш, а компостер висить на дереві – треба думати, як його дістати. Та основа – це все одно робота з компасом, картою, навігатором. Тому треба готуватися, шукати й вивчати різні карти».
До теми: Негода пригодам не завада. Як у Карпатах пробігли Gorgany Race 2018 (ФОТО)
Андрій Зуєв пояснює, що на IF Race цікаво і новачкам, і досвідченим спортсменам. Маршрут розробляв сам – минулого року дистанцію більше планував у бік Козакової долини. Цього року карту трохи розвернув в іншому напрямку.
«Гонка є досить сильною завдяки кількості технічних етапів – перешкод, які треба подолати. Ось невелика скеля і крутопохилий підйом. Тут буде підйом на жумарі по селі і спуск вниз на гальмівному елементі”, – говорить він і показує на скелю, де буде старт технічного етапу. Розмовляємо у переддень змагань на місці старту у Вовчинцях.
«Фактично велосипедисти проїдуть десь тими ж місцями, що й минулого року, але не скажу, що це їм буде нудно – КП будуть в інших точках, – каже Зуєв. – Та й щоб правильно спланувати дистанцію, потрібно їхати іншою дорогою, аніж минулого року».
Від «вершника без голови» – до призера
Аби провести змагання, карту орієнтування по цій місцевості замовляли у фахівця з Вінниці – Євгена Мазура.
«Він не місцевий, але хороший картограф – перфекціоніст. Погодився з нуля зробити нам карту на волонтерських засадах, – говорить Андрій Зуєв. – Також Мазур зараз малює карту для Калуша, де на початку серпня пройде Galicia cup – кубок зі спортивного орієнтування. Там теж малюватиме цілком нові карти, бо їх просто не було. Калушани познайомилися з Мазуром завдяки IF Race – ну то вже не даремно відбуваються перегони».
Також після минулорічної гонки у Вовчинцях вдалося об’єднати спільноту учасників – є певна кількість людей, яким подобаються пригодницькі перегони. Вони разом вибираються на тренування, їздять на змагання. Втім є й ті, хто на тренування не приходить, а одразу на змаганнях буде пробувати свої сили – орієнтуватися і шукати контрольні пункти майже навпомацки.
«Таких називають «вершник без голови», – каже Зуєв. – Вони навіть вигравати можуть, бо на одних етапах втрачають час, а на інших – надолужують ногами чи на ровері, виграють на знанні місцевості. Але якщо поїдуть на інші змагання – їм буде ще складніше».
Каже, IF Race – поштовх для тих, хто хоче спробувати себе в пригодницьких перегонах.
«Є хлопці, які приїхали на IF Race, їм сподобалося і тепер бачу їх й на інших гонках – з’явилася ще одна хороша команда, – говорить Зуєв. – От на «Буковина Adventure Race» вони прийшли четвертими чи п’ятими, бо не побачили ще одне КП – в них склалася карта. А якби побачили – могли обійти когось. Але це теж досвід. І тут якраз вони його отримують».
