Протягом трьох днів, з 10 до 12 травня, мешканці та гості Івано-Франківська надивилися на великих бородачів у шкіряному одязі, звикли до гуркоту моторів впереміш з рок-музикою.
А все через відкриття мотосезону, яке організував місцевий байкерський клуб «Wild Biker».
Припарковані байки – атракція для туристів
Романтики доріг
Байкери – це ціла культура зі своєю історією та законами. Це люди, для яких мотоцикл – не лише засіб пересування, але й вірний друг. А почалася вона зі США, ще з 1902 року, коли Вільям Гарлі та брати Девідсон заснували знамениту нині фірму з виробництва мотоциклів. А вже у 1950‑х байкерський рух набуває все більших обертів: зароджуються фестивалі та клуби. Найперший і найвідоміший американський клуб – «Пекельний ангел».
В Україні цей рух зародився десь у 1980‑х, але називалися вони тоді скромно – клуби з мототуризму, бо все західне суворо переслідувалося. Сьогодні їх називають романтиками чи лицарями доріг на залізних конях. І щось у цьому є! Це все й було видно на зльоті в Івано-Франківську, на який з’їхалися мотоциклісти зі Львова, Києва, Ужгорода, Кам’янця-Подільського, Полтавщини та Прикарпаття. Загалом було зареєстровано 120 байків.
Організував такий зліт івано-франківський клуб «Wild Biker». Він ще досить молодий, бо створений у 2009 році, але вже налічує понад 40 учасників.
«Сіськам» – безкоштовно
Отож прямуємо до епіцентру байкерського зльоту, який відбувався на території одного з відпочинкових закладів приміського села Хриплин. Просто так не пройти – вхід платний. За новоприбулими слідкує великий бородатий дядько. Таких самих, як він, зустрічає дуже бурхливо та радісно, а новеньким просто посміхається. Розцінки дуже прості: для байкера – 100 грн., для «нажопника-нажопниці» (пасажира) – 50 грн., для піших гостей – 20 грн., а для категорії «сіськи» – дівчат, які наважуються показати свої принади тому бороданю – безкоштовно. Йдемо, як гості. Що далі, то більше почуваєшся як у величезному мотосалоні, але під відкритим небом. Тут тих байків – тьма-тьменна: різних кольорів, розмірів і моделей. Така краса, що не переказати. Лиш дивишся на них збоку і вже адреналін зашкалює, а як почуєш звук двигунів, а ще проїдешся з вітерцем – то страшне…
На такому мотоциклі переважно їздять леді-байкери
Якщо ті залізні коні викликали неймовірне захоплення, то їхніх господарів спершу остерігалася. Великі, патлаті, бородаті, татуйовані, у чорному одязі з черепами. Але марно, бо виявилися дуже позитивними та шляхетними людьми.
«Той, у кого є мотоцикл, ще не байкер, – стверджує організатор зльоту Ігор Ільницький. – Цей статус треба заслужити, пройти спеціальну посвяту, дотримуватися статуту та всіх правил. Основне – своїх у дорозі не лишати. Байкерство – це велика віддушина у повсякденному житті. От, є якісь сімейні проблеми чи на роботі щось не так, то сідаєш на мотоцикл, виїдеш на трасу, легенько котишся і вже нічим не переймаєшся».
Ось такі романтики. І про наболіле. Чи не всі байкери стверджували, що таких поганих доріг не пам’ятають.
«Зустрічали колегу з Голландії, то він проїхав цілу Європу і лише тут, на з’їзді з Набережної, розбив два колеса, – говорить Ігор Ільницький. – Мав бути у нас один вечір, а з того всього затримався на п’ять днів. Враження були зіпсовані і від доріг, і від Івано-Франківська».
До речі, іноземців на цьогорічному зльоті й не було. Може, доріг бояться.
Тут усі рівні
У повсякденному житті ті байкери – звичайні люди: ковалі, адміністратори, педагоги, медики, менеджери й бізнесмени. Але тут усі рівні. На зльоті зустріли директора «Івано-Франківськтеплокомуненерго» Руслана Гайду та голову правління «Прикарпаттяобленерго» Олександра Бубена. За словами головного енергетика області, у байкерському клубі він вже другий рік, а посвяту прийняв на зльоті в Яремче.
«До байкерів хотів давно, мав таку мрію, – каже Бубен. – Це спілкування з людьми, які мають свій погляд на життя. Вони не такі, як усі. Я не маю на меті реалізуватися в цьому русі, але приєднатися та отримати якусь іншу інформацію мені цікаво. Таким байкером до кісток я не стану ніколи, але підтримати цей рух треба».
Натомість Руслан Гайда – мотоцикліст з чималим стажем, їздить аж з 1984 року, до клубу вступив три роки тому. «Сюди приймають не лише через те, що ти маєш мотоцикл, – говорить Гайда. – Треба їздити з хлопцями, брати участь у різних зльотах, колегувати один з одним. Не так, що ти з вулиці прийшов – і вже байкер. Треба мати якусь свою історію, як порядна людина. Принаймні так у нашому клубі. Є цілий статут, за яким треба жити. Найосновніше – допомога в дорозі, бути чесним, любити вільний спосіб життя».
Кажуть, до лав байкерів долучився і головний лікар обласної клінічної лікарні Остап Грищук, але на зліт він приїхати не зміг.
Актуальні труси
А далі – пиво рікою під рок-концерт від київського гурту «Animals Session» та івано-франківського «The Back Seat BinGo». Також на зліт приїхав байкер Радіон Тітов, відомий як учасник шоу «Х-фактор». Він також виконав кілька пісень.
Між виступами влаштовували суто байкерські конкурси. Наприклад, за найкрасивіший байк, який зібрали власноруч. Тут перемогу отримав один байкер із Отинії. А подружню пару з Миргорода Полтавської області відзначили за те, що вони подолали найдовшу відстань до Івано-Франківська – 800 км. Нагороджували з гумором – нижньою білизною з написом: «Хороший водій траси не зіпсує» та більш серйозними призами – металевими статуетками з емблемою клубу.
Наступний зліт в Івано-Франківську проведуть у жовтні. Тоді закриватимуть мотосезон. А поки що, як кажуть самі байкери, попутного вітру у спину!
Comments are closed.