Ми іноді недооцінюємо крихкість тих речей, на які спирається наше буденне життя. Нам здається, що світ сенсів і прагнень незмінний. Що серед всього розмаїття людських мотивацій завжди та автоматично перемагатимуть ті, які називають «системними». Себто прості й позитивні.
Бажання добробуту, сімейного затишку, професійного успіху та комфорту у теплому колі друзів, пише Володимир Єшкілєв у “Репортері“.
До теми: Володимир Єшкілєв: Про моральних мавп
Насправді все не так просто. Спосіб мислення, що підтримує ці смисли й мотивації, не народжується разом з нами. Він виникає поступово, у процесі виховання, освіти, спілкування та порівняльного пізнання світу. Його підтримує формула: «Спирайся на досвід попередників і ти переможеш. Або, принаймні, не програєш».
Довгі століття цей спосіб мислення був вигідним правителям світу сього. Він забезпечував легітимність влади. Піддані корилися монарху, бо їхні батьки корилися батькові монарха, а діди – дідові монарха. Пам’ятники на вуличних перехрестях та ювілеї освячували цю спадковість.
Й ті, хто хотів змінити цей світ, розуміли силу формули. Тому вони працювали над тим, щоби вона вийшла з моди. Вони розхитували смисли й, врешті-решт, спокусили широкі маси образами світлого майбутнього, в якому «хто був ніким, той стане всім». Традиційний світ згорів у полум’ї революцій і світових війн. Правителі ледь втримали кермо, віддавши низам частину своїх прибутків і привілеїв.
Читайте також: Володимир Єшкілєв: Про ворогів
Для того, щоб зберегти формулу, вони викинули з неї все «зайве». Викинули згадку про вищі сили, викинули міфи про «золоту добу» й казки про незбагненну мудрість предків. Й все заради того, щоб отой «досвід попередників» виглядав сучасно та передбачав своє універсальне застосування – будь-де, в кожному куточку планети. Заради того, щоб каста володарів зберегла монопольний доступ до ексклюзивних можливостей і задоволень.
Але вороги системи продовжують свою роботу. Кожне нове покоління приділяє все менше уваги досвіду попередників. Кожне нове покоління все більш раціонально дивиться на співвідношення головного і другорядного.
Вони не бажають годуватися крихтами, скинутими з панського столу. Не бажають вічного рабства смислів під гаслом «не нашкодь». Вони прагнуть шкодити (а також брехати, зраджувати, продаватися й чхати на все), щоби сісти за панський стіл. Й їх не обходить той факт, що за той стіл всі не влізуть.
До теми: Володимир Єшкілєв: Про журналістику
Старші покоління ще нічого не второпали. Вони жують свою звичну жуйку й намагаються передати свій досвід нащадкам. Вони вже програли. Той їхній досвід молодим не потрібний. Той досвід фатально пов’язаний з тисячолітнім рабством, з покірною вдачею «маленьких людей», які погодилися бути маленькими, бо «так треба» або «так батьки жили».
Нова людина слухає не батьків, а меседжі ворогів системи. Нова людина вважає, що руйнування системи не відіб’ється на щоденному побуті. Що в той день, коли система впаде, можна буде й далі ганяти стрічку, пити каву та заїдати її круасаном. Нова людина щиро впевнена, що смисли і круасани живуть у різних вимірах.
До теми: Володимир Єшкілєв: Про бажання бути «як всі»
Ми не знаємо, коли прийде той день. Він може прийти завтра, а може затриматися на кілька десятиліть. Але він прийде обов’язково. Вороги системи й тоді не вийдуть з-за лаштунків, бо їм так зручніше. Передача глобальної влади відбудеться тихо, за зачиненими дверима. Відтак анонімні правителі відновлять смисли підкорення та розділення.
Вже в новій упаковці, без нудного скиглення про те, що треба слухати старших і вчитися у батьків.
Comments are closed.