Газета Культура

Мистецтво, авіація, шкарпетки – Франківськ видихає після Porto Franko 2018 (ФОТО)

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr
Минулого тижня у Франківську пройшов уже традиційний міжнародний фестиваль актуального мистецтва Porto Franko. Тривав п’ять днів, гримів гучно, подекуди й зі скандалами.

Театр, кіно, музика, візуальне мистецтво, лекції та авіація – на все встигнути було складно. Втім, кожен міг віднайти щось для себе, пише “Репортер”.

Місце сили

Porto Franko ще 2010 року заснували композитори Роман Григорів та Ілля Разумейко. Нині перший живе і працює у Києві, інший – навчається у Відні. Між тим творять і гастролюють з формацією «Nova Opera». Франківці мали нагоду почути їх сон-оперу «Непрості», оперу-реквієм «IYOV» та оперу-жах «Гамлет».

Григорів і Разумейко вже вкотре повертаються до Франківська, аби на кілька днів занурити місто у хвилі мистецького фестивалю Porto Franko. Кажуть, це їх місце сили.

У 2010 році ідею взяли з есею Тараса Прохаська «Порт Франківськ». А назву – з італійського терміну «porto franco», що в перекладі означає «вільний порт». Потім був ще один фестиваль – у 2011-му і пауза до 2016 року, коли Porto Franko відродився уже зав­дяки фінансуванню благодійних фондів нардепів Шевченка і Матвієнка. Тоді в партнери залучили й столичний Гогольfest. А вже наступного року фестиваль вирушив у самостійне плавання. І наразі воно успішно триває.

Нині на його борту – один президент, три директори і ще 25 кураторів, координаторів та менеджерів, які працювали над розробкою програми та проведенням фестивалю. А майже 200 волонтрів допомагали, аби все вдалося.

До теми У Франківську драйвовим шоу зустрічали хедлайнера фестивалю PORTO FRANKO – літак АН-2 (ФОТО, ВІДЕО)

Почали піарити цьогорічний фестиваль ще задовго до його початку. Першу прес-конференцію провели в аеропорту ще в березні. Тоді ж оголосили і тему – повітряний порт Франківськ. Організатори пояснили, що Porto Franko час переходити в інші стихії – як от повітря, а сам засновник Роман Григорів уже давно мріяв написати оперу для літака.

Втім, тут може бути і більш приземлений мотив. Не так давно на Івано-Франківський аеропорт зазіхав міський голова Руслан Марцінків. Мовляв, фірма «Скорзонера» не виконує зобов’язань з оренди, тож він наполягав – аеропорт треба перевести у комунальну власність.

Аж ось разом з новою темою Porto Franko у Олександра Шевченка, нардепа і представника «Скорзонери», з’явилася нагода вкотре нагадати, що з аеропортом усе гаразд. Що було першим, залишається здогадуватися. В кожному разі опера для літака вдалася, а тема з авіацією нікого не залишила байдужим. Але про це – згодом.

Першим перед драмтеатром «приземлили» гвинтокрил МІ-8. А за тиждень під супровід Familia Perkalaba до Франківська прибув і головний хедлайнер Porto Franko – АН-2, донині найбільший у світі одномоторний біплан. Везли його аж з косівського аероклубу «Явсон» Олександра Яворського.

Читайте Ірма Вітовська: про провокативне Porto Franko, мільйон на добрі справи та мудру бабу Прісю

А перед самим початком ще чотири гвинтокрили МІ-2 з’явилися перед Музеєм мистецтв Прикарпаття, два – на території палацу Потоцьких і один невеликий літак – на площі Бастіону. Фото з ними на пам’ять не зробив хіба лінивий.

Балет з роботами і футуристична опера

За словами арт-директора фесту Іллі Разумейка, на Porto Franko цьогоріч приїхали близько 270 артистів з України, Польщі, Австрії, Німеччини, США, Франції, Бельгії, Нідерландів і Литви. За п’ять днів відбулося майже 100 подій, які, за підрахунками організаторів, відвідали 60 тисяч людей.

Вже першого дня, 13 червня, гостей фестивалю вражали квартетом Штокгаузена для гвинтокрилів. А ввечері під час балету для роботів «Oh, Magic» учасники шоу з Відня роздяг­лися прямо на сцені обмуздрамтеатру. Комусь сподобалися оголені танці з музичними інструментами, хтось не витримав і пішов посеред шоу, були й такі, що терпіли, але потім голосно обурювалися «неподобству». Тут вже усе залежить від готовності до провокації і бажання побачити більше, ніж голі тіла.

Самі ж актори на зустрічі з пресою розповіли, що в кожному місті, де вони виступають, реакція різна, як і сприйняття нормального і його межа. Втім, реакція франківців їм сподобалася. Кажуть, досвід був однозначно цікавим.

Драмтеатр запрошував на вистави щовечора – затяті театрали мали з чого обирати: «Солодка», «Весілля», «Модільяні», «Книга Йова», «Чайка». Також на території палацу показали «На західному фронті без перемін», а на залізничному вокзалі – «Вигнані з раю».

14 червня на стадіоні «Рух» фестиваль відкрили футуристичною оперою «Аерофонія». Солісти формації «Nova opera» виконали кращі арії з уже створених опер, а доповнили їх звучанням біплану АН-2, для якого Григорів і Разумейко написали нові інтерлюдії. Перформенс супроводжувало світлове шоу, танець техніки – вантажівки, екскаватора й традиційних вже для фестивалю жовтих чоловічків. Тексти читав Юрій Іздрик, з яким композитори минулого року створили треп-оперу «Wozzeck».

Аби отримати потрібну ноту від біплану, пілот набирав необхідну кількість оборотів мотору – від 800 до 2200. Цього дня на саунд-чек, репетицію і сам виступ пішло орієнтовно 250 л пального.

На перформенс зібрали понад 8000 глядачів. Деякі з них так і не зрозуміли, чого прийшли, і до кінця «Аерофонії» досиділи далеко не всі. Втім, картинка заповненого стадіону в результаті виглядала добре. Також на стадіоні зареєстрували рекорд України – перше виконання двигуном АН-2 музичної партії.

Палац у центрі подій

Цього ж вечора на іншій локації – території палацу Потоцьких – виступив гурт «Хамерман знищує віруси». Спершу виконавці вийшли на сцену лише прикриті картинами, а згодом один із них – Володимир Пахолюк зняв з себе й картини – залишився голим, а геніталії прикрив шкарпеткою.

В результаті це дійство затьмарило усі попередні події фестивалю, а його обговорення не вщухає й досі. Мер Руслан Марцінків запропонував освятити палац від гріха подалі, а меценат Шевченко пригрозив творчій команді фестивалю в майбутньому перевіряти, кого і для чого ті запрошують. Більше того, нині поліція області розпочала слідчі дії за статтею 296 ч. 2 ККУ (хуліганство) – обіцяють оперативно розібратися і в разі чого притягти винних до відповідальності.

Читайте Президента Porto Franko викликали до поліції давати покази

Провокації та скандали для Porto Franko – не новина. Пригадуєте, скільки крику було щодо муралів у центрі міста? Отож.

Локація палацу Потоцьких стала наче й не головною, але найважливішою на Porto Franko. На які фестивальні події ви б не йшли, усі сходилися саме сюди.

Вдень тут розважали дітлахів і можна було переглянути роботи учасників візуальної програми у хірургічному корпусі. До речі, кожен із запрошених митців презентував свої проекти в різних частинах міста – від центру до галереї «Чеч» та озера позаду школи № 21. А нічними вулицями їздила автівка з перформенсом-колисковою від Володимира Кузнецова.

Усі п’ять днів з музичної сцени палацу лунали поетичні читання, різноманітні гурти, а завершували кожен вечір діджеї. Одним словом, обирати було з чого.

Частину коштів, виручених за вхід на територію палацу, організатори обіцяють передати на його розвиток.

Два дні на великій сцені перед драмтеатром усі охочі могли відвідати безкоштовні концерти просто неба. Для більшості франківців то й був найкращий подарунок від Porto Franko. Адже це були одні з небагатьох подій, за які зовсім нічого не треба було платити. Варто сказати, що квитки на інших локаціях вартували від 50 до 250 грн. Організатори кажуть, заробити на цих квитках не вдається, а такі ціни були встановлені для того, аби події знайшли свого глядача.

Між тим у просторі Intellect Hub щодня відбувалися безкоштовні лекції та обговорення на мистецькі теми, а щовечора у театрі кіно «Люм’єр» усі охочі могли переглянути фільми, представлені Національним центром Олександра Довженка.

Чекати чи ні?

«Цього року Porto Franko виріс і вийшов за межі суто міського фестивалю, розширивши свої кордони до всеукраїнського масштабу, – підсумовує Роман Григорів. – Фестиваль спровокував новий напрямок – суспільно-політичний пост­модернізм. Porto Franko не підлягає цензурі. Як писав Тарас Прохасько, це «Ідеальне місто. Як з рисунка. Як літографія. Його варто було захищати і не здавати, цей порт Франківськ. Але воно не встояло – як завжди – від власного, внутрішнього напору».

Читайте Porto Franko не підлягає цензурі – організатори оприлюднили маніфест

Щороку рівень і амбіції фестивалю ростуть, а з ним і бюджет – у 2016 році починали з 3,5 млн грн, минулого року спонсори дали приблизно чотири мільйони. Цього року ще всі гроші не підбили, але, за словами Григоріва, пішло трохи більше чотирьох мільйонів.

Уже традиційно організатори Porto Franko говорять, що цей фестиваль уже точно останній. Дійство такого масштабу потребує не лише грошей, а й зусиль та часу. І налагодити роботу великої команди, особливо якщо частина з неї у Франківську, а частина – у Києві – зав­дання не з простих.

Втім, хочеться сподіватись, що і наступного року ми зустрінемося у мистецькому порту Франківська. Та й тему наче організатори вже застовпили – космічний порт. А от чи вдасться він не менш масштабним? З грошима спонсорів – напевно. Та чи вартує він того – вирішувати засновникам. А ми побачимо. Чекати лише рік.

Читайте «Репортер» у Telegram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні

Comments are closed.