Префікс «анти-» багатьох вводить в оману. Хоча ще років 40 тому радянський антивоєнний пафос розкодували у відомому анекдоті, де запитували, чи буде ядерна війна. Вірменське ж радіо відповідало, що війни не буде, проте буде така боротьба за мир, що й каменю на камені не залишиться.
З того часу нічого не змінилося. Протилежності, як і свідчив колись Гегель, успішно взаємодіють, адже не можуть існувати одні без одних, як «ян» не може існувати окремо від «інь» і навпаки. Іноді для розвитку процесу необхідна зустріч з протилежним потоком. Пам’ятаю, як на книжковому форумі пройшов повз якусь прикинуту «під орлицю» жіночку, що агітувала проти матюків у книжках. Відтак, до кінця того дня кожний почутий і вимовлений матюк в моїй уяві огортався романтичним сяйвом та звучав, як акорд повстанського маршу.
Все це згадалося після того, як один із знайомих почав героїчно поборювати у Фейсбуці тих кумедних фриків, які «родовід», «шлях» та «духовність» у своїх постах пишуть з великої літери. Він, щоправда, не дійшов до того, щоби оголосити себе «античогось», але розвинув бурхливу діяльність, вписавшись у всі можливі «срачі» та розвішавши з десяток цитатних маніфестів.
Можливо, подумав я, в цьому є певний сенс. Адже йолоп, з яким ніхто не сперечається, не здатний бути корисним йолопом. Тому в нього є два шляхи (без великої літери) до корисності, а, відтак, до грошей. Перший шлях – гуртування однодумців, себто таких самих переконаних у чомусь там йолопів. На цьому шляху можуть зустрітися комунікативні проблеми, адже у згромадженні йолопів кожен хоче бути йолопом-отаманом.
Другий шлях – знайти йолопів-опонентів і розіграти з ними Велике Ідейне Протистояння. Тут уже все залежить від фактору, відомого як «наглість – друге щастя». Якщо вдало розізлити критичну масу одноманітних фейсбучних зависайлів, то вони, як і властиво занудам, почнуть усією зграєю тупо і галасливо доводити вищість своїх міфів над міфами дратуючого нахаби. От і перша сходинка до позиції дуже корисного йолопа, з якої відкривається вид на йолопівський Олімп, де йолопи-небожителі відпрацьовують гроші у телевізійних шоу.
Все це просто, як двічі по два. Саме для корисних ігор протилежностей футбольні бонзи підхарчовують ультрас, а власники респектабельних та ситих телеканалів тримають на зарплаті одного-двох злобних обскурантів, виділяючи їм, як правило, історико-краєзнавчу тематику.
А поки історики та краєзнавці боронять свої версії невідомого, Великому Ідейному Протистоянню (фестивалю йолопів) не видно кінця. В кожного незламного донкіхота – свій окремий паперовий млин. Антикорупціонери поборюють мальовану корупцію в той час, коли справжня квітне біля кожного корита. Антикомуністи ганяють Україною тінь здохлого привида, а антиглобалістки лякають перехожих голими тілами та несвіжою білизною.
Чи присутні в тому протистоянні ідейні переконання? Можливо. Проте їхня присутність ні на що не впливає. Адже на вселенському фестивалі йолопів ресурси виділяються не на ідеї, а на тренди. І кожному тренду для кон’юнктурної рівноваги будується його оперативна протилежність. Так вони і живуть, створюючи обивателям змагальну картинку, номінуючи переможців, роздаючи неіснуючі бонуси, роздуваючи мильні бульбашки та натякаючи на прихід месій.
І якби тепер якесь радіо запитали, чи буде третя світова війна, воно могло б відповісти: буде, але гинути в ній будуть виключно ті, хто пише коменти під постами і ставить лайки.
