Минулого тижня у військово-тренувальному таборі, що в селі Козині Тисменицького району, організували медичний вишкіл для 22 чоловіків і жінок з усіх куточків України. Це добровольці медичного батальйону «Гіппократ», який невдовзі має відправитися в АТО.
Лише для витривалих
Ідея створити окремий добровольчий батальйон «Гіппократ» зародилась у жовтні цього року. Належить вона двом медикам, які тривалий час працювали у зоні АТО – Андрію Черемському та Андрію Борисенку.
«Головне, що люди, які вступають у наш батальйон, – це добровольці, волонтери, – каже Андрій Черемський. – Як волонтери годують, одягають – так само й тут. Без прив’язки до якоїсь конкретної силової структури. Чому медики не хочуть вступати у силові структури? Там є певні обмеження, які суперечать світогляду медика, – чекати наказу, аби поїхати надавати допомогу. Тому й зародилася ця ідея».
У розумінні Черемського «Гіппократ» має бути окремою мобільною медичною групою – три-чотири автомобілі, 15-20 медиків. Вони працюватимуть у «жовтій зоні», неподалік фронту, стабілізуватимуть стан поранених і доправлятимуть їх у медзаклади безпечної зони.
Цю ідею підтримали івано-франківські волонтери. Допомогли з купівлею медичних автомобілів, укомплектували усім найнеобхіднішим. І зараз продовжують збирати гроші на «Гіппократ». Також завдяки волонтерам для 22 медиків-добровольців організували спеціальні навчання.
За словами координатора набору добровольців для батальйону «Гіппократ» Наталії Перцович, вони спеціально хотіли створити мінімізовані умови комфорту, посилені навчання, аби побачити, як люди реагуватимуть, аби вони самі відчули, чи готові їхати на схід.
«Цей вишкіл дозволить зрозуміти, наскільки вони психологічно та фізично готові поїхати на війну і в екстрених умовах виконувати свій обов’язок, – говорить Наталя. – Не всі, хто зголосився, поїдуть у зону АТО, лише найвитриваліші».
Аби повернути живими…
Вишкіл організували у Козині, на території колишнього дитячого табору. Зараз там базується військово-патріотичний центр «Воїн-патріот».
При в’їзді – блокпост, обставлений мішками з піском. Далі зачинені ворота й табличка про злого собаку. По великій засніженій території походжає хіба сірий кіт. Зліва – з десяток кольорових дерев’яних будинків, справа – польова кухня. Горить вогонь, щось варять у великому казані. Вгорі стоїть облуплена сіро-зелена будівля – колишня таборова їдальня, нині це навчальні класи. Тут протягом п’яти днів і тренувалися медики-добровольці.
Усі вони пройшли курси з медичної, домедичної і тактичної підготовки, які проводили досвідчені інструктори з Івано-Франківського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, а також військові медики зі Львова, які не раз були в зоні АТО.
Сивий бородань у чорному лижному костюмі – лікар-фельдшер зі Львова Тарас Попадюк – якраз збирає колег-добровольців по казармах на навчання.
Окремо тут облаштували чоловічі та жіночі казарми. Жінок у «Гіппократ» записалося аж сім, вони гамірні й балакучі. Майже всім – за 40. Приїхали хто звідки – з Полтави, Луцька, Вінниці.
Розповідають, що згуртувалися на Майдані. Там разом працювали – надавали медичну допомогу, а коли народилася ідея з «Гіппократом», то записалися та приїхали на навчання.
Цікаво, що не всі добровольці – медики. Наприклад, вінничанка Марія Семенова – приватний підприємець. У неї син був в АТО, отримав поранення, зараз на реабілітації.
«Він служив у 24 механізованій бригаді, – розповідає жінка. – В зоні АТО йому виповнилося 22 роки. Він мобілізований. Без жодних думок мій хлопчик пішов захищати країну. Прослужив більше трьох місяців, із них 65 днів – в АТО. Я також хочу внести свою частинку для України. Хочу допомагати, аби наші діти верталися живими до своїх матерів».
Пані Марія каже, що хоч у неї технічна освіта, але з медициною мала справу. Роками працювала на підйомнику в шахті. Каже, не раз доводилося надавати медичну допомогу. За роки роботи в шахті надивилася на людей без рук, без голови.
Людмила Гаюк – акушерка, теж із Вінниці. Говорить, що рідні не знають про її задум. Не розказує, аби не переживали, ще й донька за два місяці має родити. Але інакше не може.
Орденів і знамен не треба
Під навчальним класом курять зо п’ятеро чоловіків. Серед них львівський лікар-реаніматолог Борис Кулик. Каже, двоє його товаришів записалися до Нацгвардії і цього тижня мають вирушати в АТО.
«І я ходив, але мене двічі списували, бо пластина в нозі, 20 шурупів, – розказує Кулик. – Вирішив таки піти на схід – через «Гіппократ».
Медик не приховує розчарування від навчання та організації.
«Ідея добра, але хоч батальйон добровольчий, та все ж має комусь підпорядковуватися, – говорить чоловік. – Ми десь маємо бути закріплені. «Айдар», «Азов» – вони добровольчі, але в підпорядкуванні. Так само має бути й тут, а не відправити людей у поле з двома наметами».
І програміст із Києва Степан Казаков у «Гіппократ» вступив заради можливості потрапити на схід. Медичної освіти не має, але може бути водієм чи парамедиком.
«Я готовий їхати та допомагати, чи є підпорядкування, чи ні, – говорить він. – Мені тут орденів і знамен не треба. Я не можу вже слухати новини, що там загинули хлопці по 23-27 років. Вони ж іще не нажилися, а я нажився! Хочу їхати, внести якусь маленьку лепту в допомогу. З миру по нитці, як то кажуть».
…Зараз усі добровольці пороз’їжджалися по домівках, аби ще раз все обдумати та вирішити, чи готові вони їхати на Донбас. А от коли й куди їхати – ще не відомо.
За словами Андрія Черемиського, все впирається у велику перев’язочну машину – з нею готові їхати хоч завтра. Також Черемський нині домовляється з «Правим сектором», аби ті прийняли їх у свою медслужбу. Бо свої ж – добровольці. Під командування Нацгвардії чи МВС «Гіппократ» не хоче.
